Така солодка нерухома тиша, що трави – трохи ще – і задзвенять. Два крісла, столик, окуляри, їжа… За Цельсієм повітря – двадцять п’ять. І Псел
Категорія: Позняк Надія
 |
Надія Позняк народилася в с.Вовківці Роменського району Сумської області. Мешкає в м. Суми, авторка збірок поезій «Шкіра», «Ряди Фур’є». Друкувалася в сумських, всеукраїнських і зарубіжних альманахах та часописах. Авторка має відзнаки всеукраїнських, міжнародних літературних конкурсів і фестивалів, є лауреатом всеукраїнських літературних премій. |
Попіл на очі солоні лягає
Стрінеш того, хто назветься тобі сестрою, братом, батьками, дочкою, яку не родила. Візьмеш перо – загартовану вишколом зброю, в шати одягнеш прицільно крізь мороки диму.
Не бійся осені
Не бійся осені. У вічі подивися цій мудрій жінці — то, можливо, ти. Під віями обох — птахи пливуть у висі, до мису всіх надій,
Плече підстав
Плече підстав, і сонце обіллє до невагомості, до лету – до знемоги. Плете нам червень чарівне кольє із конюшини і волошок. Діалоги опали в трави
Як пахне скошена трава!
*** Дзиґарів легка хода… Як пахне скошена трава! Як літо невловимо тане.
Горобина в листячку
Горобина в листячку: весна! І каштан, який стоїть навпроти. Цей каштан самотній. І вона, хоч дерев навколо – ціла рота. Тридцять три каштану: вік Христа.