(продолжение, начало в №2 (14)/ 2007) 3 глава Том настолько был рад за то, что подарил котенка, что еле сдерживал эмоции. Ему совсем не было
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Фотография
О том, что были мы когда-то вместе, Напомнит фотография на старом месте: Глаза счастливые огнём искрятся, И нам с тобой не хочется прощаться. Ты смотришь
Быть может
Зачем пустые обещанья? Мне вовсе не нужно твое молчанье- Мне очень горьки наши расставанья. Ты для меня, как сонное признанье, Признанье в том, что все
Остання сльоза
Остання сльоза За вікном сьогодні знову сніг… Я знаю, що вже не ступиш ти на мій поріг… Я знаю – скоро ти мене забудеш, Та
Жертвам голодомору
Самотній дуб одвіковічний, І чорний ворон кряче там: Таврує голосом своїм, той сум повічний, Що дуб колись побачив сам. І кожна гілочка зітхнула, Як доля
Я повернуся…
Присвячую моїй матусі Курличуть в небі журавлі, Від берегів давно відчалили вже кораблі А над порожньою колискою старенька Мандрує в снах зі мною ненька… Пробач