70-летнему юбилею Великой Победы посвящается
Был месяц май
В далёком 45-ом.
В нём отгремели залпы
Последние войны.
У стен разбитого Рейхстага
Победы слёзы горькие текли.
За тех,
Кто пал в бою неравном,
За тех,
Кто сталь в тылу ковал,
За тех,
Кто дошагал до стен Берлина
И красный стяг Победы водружал.
И было горько, и так сладко –
Победа в отчий дом пришла.
Какой ценою…
И какая радость …
Словами выразить нельзя!
Играй же громче,
Гармонист, «Смуглянку»
И звонче пойте, соловьи.
Цвели сады
В далеком 45-ом
Для мирной жизни
И большой любви!
Війна
Вогнем і мечем ти все нищила миттю,
Вбивала людей і гнобила життя,
В полон забирала останню надію
І в чорному одязі радість буття.
«Навіщо це робиш? – питали простори. –
Невже тобі мало прокльонів і зла?»
Вона посміхалась звірячим оскалом,
Сліпа і калічна, і далі все йшла.
І час зажурився, захмарилось небо,
Затихла зозуля, заплакав знов сич.
І падали зорі неначе у пекло,
І сяйвом вогняним здригалася ніч.
Тож, браття і сестри, піднімемось, рідні,
На захист країни від злої орди.
Хай зникнуть навіки ворожії плани,
А ми будем жити у Мирі завжди!