Здається , світ із розуму зійшов. Безумство його котиться до краю. Що відбувається? Повір, що інший раз, Сама не розумію, і не знаю . Одні

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Здається , світ із розуму зійшов. Безумство його котиться до краю. Що відбувається? Повір, що інший раз, Сама не розумію, і не знаю . Одні
Серце стражданням стомилось, Сріблом спорошено скроні, Скільки, скажіть-но, судилось Сльози стирати солоні? Сонячний світ спопелили Спалахи сутінків сивих, Скільки синів схоронили, Сильних, славетних, сміливих… Скільки
Простуєш містом – бабах, бабах, – ворожі дрони, а чи ракети. Їх ППО наше нищить нах**! А ти складаєш свої «куплети». Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».
Шелесне дощ осінній і холодний, Впаде на землю осені крило, Й розтане мить стривожена в безодні, Мов бабиного літа й не було… І клена лист
Серпневий ранок, дякую тобі, За ніч, що тихо перейшла в світанок, За сни дитячі ніжно-голубі, За місяць ясний, що сховавсь за ґа́нок. О, Серпень, шлю
Не все так погано, ми ще у човні, Нехай і вода фокусує шпарини. Хто має наснагу від сліз не чорніть, Іде до кінця, розітнувши бистрини.