Простуєш містом – бабах, бабах, – ворожі дрони, а чи ракети. Їх ППО наше нищить нах**! А ти складаєш свої «куплети». Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».
Позначка: українська мова
25 років альманаху «Ромен»
100 РОКІВ – ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ УНІКАЛЬНОЇ ЛЮДИНИ! Не дивуйтеся, шановні читачі подвійному заголовкові вступної статті до цього випуску нашого альманаху «Ромен». Справа в тому,
Не все так погано
Не все так погано, ми ще у човні, Нехай і вода фокусує шпарини. Хто має наснагу від сліз не чорніть, Іде до кінця, розітнувши бистрини.
Моє життя, мої надії
Моє життя, мої надії, І світ чарівного тепла, Коли була на світлій хвилі, Музичний цвіт тримала я. Сьогодні я в мистецтві щиро, Дарую людям лейтмотив,
Життя – нагорода
Розстрілюють краплями цівки дощисті Всі наші гріховні, облудні думки. Зізнаймось: чи маємо душі всі чисті?!. І що нам Голгофа, ГУЛАГ, Соловки?.. Хто роду від роду
Нас вбивають…
Нас вбивають, а ми встаємо. Ми із мертвих , народи , повстанем. Москалям будем жити на зло. Ми безсмертними, віруйте, станем. Нас вбивають, а ми