українка - найкраща жінка | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Це було давно

Це було давно. Тоді, Вкраїно, Хан-степняк с тобою воював І, як скарб, як цінність, як данину, Українок юних забирав. І везли їх, змучених, від дому

Ой коси – коси, купані в барвінку, Полоскані у м’яті й чебрецю. Заплетені, ви розлітались стрімко І пахощі вдихали від дощю. Ой коси – коси,

Де б не була я у краях далеких, Ніщо не може замінить мені Світанки рідній в гнізді лелеки. Нема такого в жодній стороні! А тільки

Якийсь незвичний цьогорічний січень, І не морозний, без снігів. Мабуть, пора вже року скликать віче, Щоб кожен місяць на той збір забрів. І кожен з

На землі є різних місць чимало, Побувати де б хотіла я , Та мене частинкою вже стало Те село, де проживаю я. Пам’ятаю зустріч ту

Виват, весна! Весна! Пора любви и слов прекрасных, Пора цветов, и солнца теплоты. И так, кажется , напрасно, Ушел от меня ты. Весна! Пора любить,