Морозное утро… Ни снега, ни ветра, Лишь солнце лучами Глаза мне слепит… Весна сквозь сугроб Пробирается где-то И клин журавлиный К нам с юга летит.
Позначка: українка – найкраща жінка
А січень провокує на весну
А січень провокує на весну. Десь глибоко в душі зануртувало… І горобці ватагою і браво освячують цю ожеледь масну. На звуки жорен схоже: мій каблук
Вірші – бальзам для душі
Вже прокидається ранок, Світло в вікні мерехтить. Творчий і теплий світанок Ми зустрічаєм в цю мить. . Десь у своїм інтернеті Ти виставляєш вірші́… Звешся
Формати
Формати, стандарти, незрілі етюди, Записані фрази, і практики Вуду, Намолені стіни, замовчана правда, Ілюзія щастя, прихована зрада… Ковтаючи сльози, крокуємо прямо, Розрідженим «фейрі» виводимо плями.
Минає все
Минає все, — як це от речення й наступне. Дощем прошито звичні тротуари. Останнє яблуко не за горами гупне, і перший сніг завіє надто рано.
Вічний рух дерев
Цей вічний рух дерев, коли вони в оголенні своїх плечей та стегон дають дорогу вечорам сумним, вітрам розгульним, дощовим шерегам, загострить власне світосприйняття: від простору