Диптих ронделів 1. Стала я твоїм іменням, голосом, Річкою, що зветься днесь – Малий Ромен. Збіглися ромашки до твоїх знамен, День лоскоче Сонце житнім колосом.
Позначка: Суми
Під кутом
Спиває павутинка млосний ром – позавіконна осені предтеча. Останні дні відчалять, мов пором, який чекав терпляче літа втечі. А календар підсвічує шляхи, куди тримати курс
Чорно-біла. Четверта…
Чорно-біла, подерта весна… Між руїн чорні сни прикордоння. Спопелів фіолет на бузку, Ну а білий – в пастельнім тумані. Чим спинити орду? – навісна. Хмаровиння,
То сиві дощі дріботять по шосе і полями
Бійцям Сумського 27-го артилерійського полку, які загинули в результаті обстрілу зі сторони Росії на початку вересня 2014 р. То сиві дощі дріботять по шосе і
Старими стежкáми забутими
Старими стежкáми забутими, Що вже поросли полинáми, Йде доля, у думи закутана, Зневірена геть до нестями… Нещастя дорóгу їй вказує, Страждання — камінням встеляє, Печаль
Обіймай мене, обіймай
Обіймай мене, обіймай: невідомо, чи буде завтра. Вибухатиме світ-розмай нам назустріч, як ляже карта. Наше ложе тепер вночі — розкладне маломірне крісло. Тиша мертва… під’їзд