Як про любов писати, як, скажіть?! Коли синів на фронті убивають. Коли ночами матері не сплять. Дзвінка від сина, що живий, чекають. А як про
Позначка: сльоза
Ікони плачуть…
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
Дикі обличчя
Дикі обличчя, Дух навіжених, Погляди роботів, Міряють відстань У кілометрах Кроками чоботів. Сіють отруту Куль і снарядів Оркові виродки. Ходять по світу Біллю пробиті Вдови
Проклинаю тебе, рашко
Я, рашко, тебе проклинаю За кожну убиту людину. Народ тебе наш проклинає За кожну убиту дитину. За кожний будинок розбитий, За кожну зруйновану хату, Бо
Моя Україна
Моя Україна слізьми оповита. У тяжкому горі вся кров’ю полита. В сльозах матерів вся молитвою стала – Двох братських народів страждання зазнала. Росіє, задумайся!… Прозріють
Буде біль нагород
Буде біль нагород, будуть сироти, вдови, могили. Я над кожним загиблим сльозою подяки проллюсь. Так люблю мій народ, як, здається, іще не любила!!! Так пишаюся