Чого чекає нестаріюча душа? Тепла, любові, ніжності, цілунків; Та ще ліричного красивого вірша, Сюрпризів долі і її дарунків. Тремтить в неспокої від холоду й образ,
Позначка: сенс життя
Розвіявши зронений щем
Ти можеш на рівних триматися поруч з мовчанням, Єдина, хто може почути мій грім, що в душі бережу. Отрута пекельна, чаклунством підмішана в чари, Лишень
Цвяхи
Бретналі, ґонталі, дахналі… Ґанджовиті, хоч прізвища – цвяші. Нас у долю своєї землі забивають довбешкою фальші. Невситима в’язка мілина, поглинаюча самості міти, де розплескують голови
П’ятий елемент
Ти – крайність постійна, не схожа на інших, Ти – світло між темряви в різних тонах. Бажання мого ти розрада найліпша, Розкручений смерч на голодних
Парафійнику Миколі Андрійовичу
Цього вірша присвячую своєму покійному батькові – Парафійнику Миколі Андрійовичу, з дня смерті якого, 29.01.2020 минає 10 років. На жаль, тебе давно уже не стало,