Розлука | Ромен. Літературно-історичний альманах.

СЛЬОЗИ

Ти чув, коханий, як зітхає небо? Тепер із ним зітхаємо удвох, Мій дощ прозорий падає на тебе, А я лечу… бо кличе мене Бог… Лечу

Плачь, любимый плачь! Сегодня я уйду, А ты, не скрой свою слезу Поплач, и успокойся. И слез своих не бойся. Ведь слезы – это Я!

Іван Михайлович Овчаренко. Романтичний поет Роменщини.

Це було давно. Тоді, Вкраїно, Хан-степняк с тобою воював І, як скарб, як цінність, як данину, Українок юних забирав. І везли їх, змучених, від дому

Скверный и грязный поток. Грубая тьма. То о тебе. Вот ты кто! Горе тебе от ума. Скудное ты бытие. Полон соблазнов, пороков. Ну-ка ответь, кто

Виват, весна! Весна! Пора любви и слов прекрасных, Пора цветов, и солнца теплоты. И так, кажется , напрасно, Ушел от меня ты. Весна! Пора любить,