(Біля меморіальної дошки Л. Полтаві на школі в с. Вовківцях) Ти прийшов не в хату –– В рідну школу. Повернувсь, “тож вип’єм самогону З самого
Позначка: поет
Етюд
Під горою Золотухою. Ти між полями, Наче дядина. В колгоспі ти була Свекрухою. Жива загадка Нерозгадана : Чому ти звешся золотухою? Везли в музеї Мінерали
Вечір на балконі
„Engel (sagt man) wüßten oft nicht, ob sie unter Lebenden gehn oder Toten.“ R.-M. Rilke Тихо наче всесвіт згинув, навіть кішка попід тином незворушно розляглась,
Вадько Андрій Анатолійович
Народився в 1970 році в Приморському краї, РФ, в сім’ї військового. В 1987 році закінчив середню школу м.Слав’янська-на-Кубані, Краснодарського краю, РФ. В 1996 році закінчив
Вечностью дышит божественный свет
Вечностью дышит божественный свет Древней Полярной звезды. Холод, пронзающий тысячи лет Дремлющей тайной мечты. Свет путеводный потерянных душ, Радости призрачный дым Ровен, спокоен, прозрачен, могуч
ГЛАС ВОПИЮЩЕГО
На моих простых погонах звёзды Излучают золотистый свет Со звёздами такими же когда-то Погибал под Сталинградом дед. Прадед мой со звёздами такими Воевал на первой