(Василю Андрійовичу Головку присвячую ) В наш час такий засмиканий і бідний , Коли не хочуть квітнуть й спориші, Живе людина – лагідна й привітна,
Позначка: плин часу
МАМЕ
МАМЕ Ты приснилась мне тёплым солнышком, Белою ромашкой, полевой И стоишь, склоня головку светлокосую На неведомой дороге кочевой, А пути дороги неизведаны, Ноженьки стоптались в
Рябина и человек
Плакали гроздья рябины Роняя на землю слезу. Зияли под корнем руины. Свалило рябину в грозу. Лежит, на боку, унывая. Листья поникли, грустят. Притихла больная, не
Свобода
Свобода у діях, свобода у слові, Свобода колише думки. Купається завжди свобода в любові, Кладуть до підніжжя їй свіжі квітки. Рослину, тварину нітить, нуртує Відсутність
Роменські каштани
Їх оспівали давно вже поети, Як матір, дитину і вічну любов. Та всі не розкрили вони ще секрети, Тому до них повертаються знов. Стали у