Роменка-красуня мирно протікає, Всі малі струмочки у один скликає І вони до неї горнуться, як діти, Бо вона із ними вміє гомоніти. Виведу вас, каже,
Позначка: Пам’ять
Ностальгія
Болить душа за рідних, домом, Щемить за родом, що помер. Ця згадка завжди в горлі комом З пройдешнім часом, ще й тепер. Чи світла, чи
Непотріб
Он бачиш пішла твоя. А хто ж то й куди повів? Розпалась доля твоя , Не хмур так сердито брів. Не варта вона тебе, Паршива,
Брату
Знав би ти, братенька, Як болить душа. Я тобі, рідненький, напишу вірша. Бо невідкупити і не воскресить, Ні поговорити у сутужну мить. Безсердечно рано ти
Ото любов
Чи в Києві, чи може, аж у Львові, Віддавши своє серце юнакові, Одне дівча померло від любові. Провів хірург над нею ніч безсонну, І серце
Хмиленко Галина Степанівна
У цьому році роменці будуть вітати з 85-літтям Галину Степанівну Хмиленко. Народилася Галина Степанівна 19 червня 1922 року на Полтавщині, у невеличкому хуторі Мелешки Гадяцького