Здавалося… Попереду життя Ще так багато років, усомнилась З літами я у тому, що його Всього краплина, прикро… Помилилась. Гадала встигну, встигну. Дожену І надолужу
Позначка: Ольга Топіха
Зустріну день новий
Свою любов, і мрії, сподівання, Віддам поезії – душі я без вагання. А смуток, біль, і розпач, щем – розлуки, Розвію на вітрах, звільню від
Просинайся, Україно!
Просинайся, Україно, годі тобі спати! Вороги, мов навіжені, лізуть всі до хати. Роздягають, розпинають, заглядають в душу І трясуть тебе чужинці, наче в саду грушу.
Ты гадал и я гадала…
Я прекрасная ромашка, Ты нежнейший василёк. Почему же мы расстались, Милый юности цветок? Почему пути – дороги Наши, милый, разошлись? Ты не с той, и
Любовь – это святость…
Любовь – это святость. Любовь никогда не терпит предательства, лжи, а ни зла. Измены не видит в любимых глазах. Любовь – это счастье в невинных
Я так тебя люблю…
Мне никогда не быть в твоих объятиях. И никогда не быть твоей женой. Проснувшись рано утром на рассвете Не проронить: ” Приветик, милый мой”. Не