* * * Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине, Бо співучою рікою Поміж людей лине. В чарах її барвінкових Купається Доля, В її
Позначка: не згинатися
Жертвам голодомору
Самотній дуб одвіковічний, І чорний ворон кряче там: Таврує голосом своїм, той сум повічний, Що дуб колись побачив сам. І кожна гілочка зітхнула, Як доля
КТО НЕ УСПЕЛ, ТОТ – ОПОЗДАЛ
Кто не успел, тот – опоздал. Вполне логично. На первый взгляд и даже на второй. Ведь как мы говорим обычно: – Тот – бездарь. Этот
Олександру Михайловичу Приходькові
Олександру Михайловичу Приходькові директору Глухівського Центру Електрозв’язку на 60 – ти ліття Олександру Михайловичу, Наш любий друже, З ювілеем від всіх нас Вітання прийми. Шануєм
ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ
Почув по радіо Кіндрат , Що прийняли закони Про розрив союзних грат, Про введення купонів . Тепер нам кажуть, заживем… Всього у нас з достатком,
Обірвана струна
(Василю Андрійовичу Головку присвячую ) В наш час такий засмиканий і бідний , Коли не хочуть квітнуть й спориші, Живе людина – лагідна й привітна,