Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого Дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти
Позначка: народ України
НЕ ПАПЛЮЖТЕ РІДНУ МОВУ
НАЗАД ДОРОГИ ВЖЕ НЕМАЄ Назад дороги вже немає ─ Я вибрала сама свій шлях. Бува нелегко, але долаю, Борюсь до потемніння у очах. Тернистий шлях
Вітер перемін
Вітер перемін Чекаю вітру перемін, Чекаю довго, ніби в’язень, Коли ж повіє врешті він Й петлю на горлі нам розв`яже, Що стисла щільністю проблем І
ВІЧНА СВЯТИНЯ
Лише чотири букви в цьому слові, Та зміст його в усі часи святий, Це слово, мов картина веселкова, Її орнамент спрагло-золотий. У слові цім століття
ПАМ’ЯТЬ ПРО ПЕРЕМОГУ
Її просила й ніжно промовляла Вустами й серцем скривджена земля, Про неї слізно Господа благала Вдова-журавка – мати журавлят. За неї умирали у окопах, За
Я торжествую, господа!
Зима прощается… Зима прощается, и снег последний Выпал в месяце апреле. И все дороги, сад и дом мой летний Одежду белую одели. Но вскоре запоздалый