Чорна хустка вдови розтривожує душі прохожим, Чорний біль у очах і у серці габою звиса. Скільки їх у війни – і згорьованих, і непохожих, Тих,
Позначка: Лісненко Тетяна
Оця війна думок моїх не вкраде
Оця війна думок моїх не вкраде І не затупить дронами пера. Хоч і в димах цвітуть ще ескапади, Та я любуюсь хвилями Дніпра. Моя весна
Шелесне дощ осінній і холодний
Шелесне дощ осінній і холодний, Впаде на землю осені крило, Й розтане мить стривожена в безодні, Мов бабиного літа й не було… І клена лист
Я вкотре бачив сни
Я вкотре бачив сни – далекі й невагомі, Фрактальні кадри, скопійовані колись. Радів дощу, який потрапив знов за комір, А погляд впертий біг щосили догори.
Сигнал «тривога» витру в телефоні
Сигнал «тривога» витру в телефоні, Бо він мене лякає день і ніч… В війни страшному горе-марафоні Життя і смерть – це крила протиріч. І знов
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і