Шкодую я дуже за тими роками, Коли я мовчала, а доля шмагала. Думки закривали ідею ключами. Поезія сохла, холола, дрімала. Життя визначає мені, що робити,
Позначка: діти
Розжарені зорі
Розжарені зорі, немов на пательні, сичать, Земля ледве диха, димами у квітні цвіте… А душі людей ні до кого чаїно кричать. На дні учорашнім –
Дикі обличчя
Дикі обличчя, Дух навіжених, Погляди роботів, Міряють відстань У кілометрах Кроками чоботів. Сіють отруту Куль і снарядів Оркові виродки. Ходять по світу Біллю пробиті Вдови
Проклинаю тебе, рашко
Я, рашко, тебе проклинаю За кожну убиту людину. Народ тебе наш проклинає За кожну убиту дитину. За кожний будинок розбитий, За кожну зруйновану хату, Бо
Під завалами внуки
Сволота прилізла на землю на нашу. Це військо кремлівське з гнилої орди. Воно ”представляє” це путінську рашу, Яка принесла нам багато біди. Обійстя (в’явіть ви
Ждати буде татка
Підходить хлопчик до ікони (Йому чотири, а чи п’ять років). Не знає церкви він канони, Поговорить з іконою схотів. Маленькі ручки склав на грудях, А