Зимовий етюд Блукає тиша заметами, Мороз їй панчішки сплів… Зима! Завірюх срібне плетиво, Самотня сповідь років… На вікнах пейзаж узорами, Спішать вишивані дні… І марять
Позначка: Батьківщина
Пшеничний колос
Налитий дощами у полі, Мов сонця ясний промінець, Він проситься вже до стодоли – Колосся барвистий вінець. На зорі ясні надивившись, Побачивши чудо-дива, Стоїть він
Веснянка
Веснянка На образи молитись я не стану, У мене вже давно свій оберіг. У кожного в житті є сонце – мама, Одна, що дарувала цілий
МОЯ УКРАЇНО!
МОЯ УКРАЇНО! Обкидаю поглядом довкола, Із вікна вагонного – і дивно: Здається, що раніш ніколи Не бачила тебе такою, Україно. Ранкові роси мерехтять на травах,
Останній лист
Останній лист Так вже судилося, що я тебе не пам’ятаю, тату. Досить маленькою була, коли ти був живий. Не довелось мені як донечці тебе ласкати
Жіночі руки
Бабусям Бабусенько, рідна, хороша моя, Давно вас нема. Ви вже в іншому мирі. І в мене вже внуки, радію і я, Коли галасають вони на