Диптих ронделів 1. Стала я твоїм іменням, голосом, Річкою, що зветься днесь – Малий Ромен. Збіглися ромашки до твоїх знамен, День лоскоче Сонце житнім колосом.
Позначка: Батьківщина
Куди подіти осені печалі?
Не раз ця осінь із вершини Лікує зором, без аптек. Рожева латка конюшини – І вже не ниє поперек. І вабить очі листу линька –
То сиві дощі дріботять по шосе і полями
Бійцям Сумського 27-го артилерійського полку, які загинули в результаті обстрілу зі сторони Росії на початку вересня 2014 р. То сиві дощі дріботять по шосе і
Простий паркан, нестругані дошки
Думка, висока, як дерево, підхоплює світлий тон. (Пауль Целан, переклав Петро Рихло) Простий паркан, нестругані дошки. Ясенелистий клен послабив руки. Ще лист пожадний в рості,
Мамо, привіт
Мамо, привіт, я вже…дома,- Крізь сльози були ці слова. -Далека дорога і втома, І радість, й печаль обійма. Привіт, моя ненька, я вдома На рідній
Роздуми про життя…
У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,