Усіх чуттів і дум початок –
Вітчизни рідної зоря…
Щоб Україну відчувати,
Частіш читайте Кобзаря.
Доступний він, як світ, відкритий,
Народна в нім живе душа.
«Кобзар» не можна повторити,
Болить він, плаче і втіша.
Проймає правдою до генів,
Любові хлюпає моря,
Живе в нім Слова вічний геній,
Що із народом розмовля.
До серця щемісно дотичний,
Він всю планету приласкав,
Бо він є сонце поетичне
І совість істинно людська.
Щоб душу величчю окрасить
І волі дух не вигорав,
Частіш звертайтесь до Тараса,
Читайте, пийте «Кобзаря»!..
***
У генах сховані програми,
Душа моя живе в крові…
А як вміщається планета
В моїй маленькій голові,
П’ятьма цвіте материками
В своїй Божественній красі,
Та ще і крутиться космічно
Навколо сонця і осі?
В своєму розумі незримо
Я із планетою живу.
Ми чуда ждем в житті своєму
Й не бачим справжнє наяву…
Ніхто не знає, окрім Бога,
Що є земля і неба синь.
Дарма потіє цим комп’ютер,
Ума людського штучний син.