Будинок Недригайлівської сільської ради у 30-60 роки.

Селищу Недригайлів – 55!

30 травня минає 55 років, коли рішенням виконавчого комітету Сумської обласної ради депутатів трудящих за №466 село Недригайлів Недригайлівського району було віднесено до категорії селищ міського типу. Тим же рішенням були затверджені й інші адміністративно-територіальні зміни, що стосувалися населених пунктів нашого району.
Так с.Великі Будки і Поділ були об`єднані в один населений пункт – с.Великі Будки, с.Вільшана і Худомент – в с.Вільшану; Зеленківка і Новоселівка – в с.Зеленківка; с.Ракова Січ і Ліски – в с.Ракова Січ (Коровинської сільської ради); х. Гуки, х. Даники і с. Комишанка – в с. Комишанка; с. Лекарівщина і х. Суха – в с. Лекарівщина; с. Хорол, х. Сердюки, х. Деркачиха і Голубівщина Козелянської сільської ради – в с. Хорол.
Були виключені з обліку, як такі, що припинили своє існування, ряд хуторів. Зокрема, по Коровинській сільській раді – х.Вільховий Яр, х.Червоний Яр, х.Ковалі; по Курманівській сільській раді – х.Вовчий; по Сакунівській сільській раді – х.Микиші; по Недригайлівській сільській раді – х.Залізний.
В перші повоєнні роки Недригайлівську сільську громаду очолювали голови: Афанасій Федорович Лаврик та Єлисей Климович Коломієць. Село піднімалося з руїн.
В 1946 році відновив роботу овочесушильний завод, в серпні 1947 року в Недригайлові було відкрито новий магазин книгокультторгу. В 1948 році на березі Сули були збудовані спортмайданчик та водна станція, а жителі села Т.Скрипник, М.Семесенко, В.Бережний захищали честь області на республіканських змаганнях, попередньо здобувши перемогу на обласних в таких видах спорту, як велогонки, метання диску та бігу. В селі зросла радіотрансляційна мережа, збільшилася кількість телефонів у приватних оселях. Відновили роботу заклади освіти, медицини, культури.
У 1950 році після об`єднання трьох колгоспів було утворено одне сільське господарство – колгосп ім. Дзержинського. Багато жителів села працювали в ньому. В господарстві вирощували зернові культури, була розвинена м`ясо-молочна галузь.
3 вересня 1950 року в м.Суми відбулися обласні змагання спортсменів-кінників. Команда з Недригайлова зайняла ІІ місце.
У 1951 році, вперше у післявоєнний час, в Недригайлові відбулося святкування 1 Травня.
Приміщення сільської ради розташувалося по вул. Леніна. Штат працюючих був невеликий: голова сільської ради, секретар, рахівник, прибиральниця, візник.
У 50-60 роках минулого століття активно стала забудовуватися західна околиця Недригайлова. В 1956 році розпочав роботу міжколгоспбуд, в цьому ж році із х. Овече на новозбудовану базу перемістилася машинно-тракторна станція. Серед жителів села збільшилося число робітників і службовців. Через Недригайлів пролягла дорога з твердим покриттям (бруківка), що з`єднала обласний центр з Києвом. Така ж дорога, вимощена каменем, була і на вулиці Сталіна, так тоді називалася вулиця Шевченка, яку в народі звали Широкою, а ще раніше – Гадяцький шлях. До того ж Недригайлів, починаючи з жовтня 1923 року, був райцентром, то ж і не дивно, що районне керівництво порушило питання про надання Недригайлову статусу селища міського типу.
Сільським, а згодом і селищним головою в ці роки працював Михайло Трохимович Парієнко.
Починаючи з 1961 року жителі Недригайлова при індивідуальному будівництві почали отримувати свідоцтва на право власності на житлові будинки.
28 жовтня 1962 року в Недригайлові відбулася визначна подія – відкриття пам`ятника Т.Г.Шевченку, який і сьогодні є його окрасою і своєрідною візитною карткою. Всім гостям, що були запрошені на ці урочистості, сподобалося тихе, привітне і затишне селище.
У 1964 році на східній околиці селища став до ладу і почав випускати продукцію маслозавод.
З січня 1965 по червень 1971 року посаду Недригайлівського селищного голови обіймав Іван Симонович Зіненко. В цей час в селищі велася важлива і копітка робота по встановленню імен загиблих воїнів-земляків на фронтах Великої Вітчизняної війни. Сам учасник бойових дій, кавалер багатьох нагород, Іван Симонович розумів, яка це серйозна справа. Кілька разів жителів селища збирали на сходку, щоб ще і ще раз уточнити списки, не допустити помилок, не забути жодне ім`я. Брали до уваги і свідчення старожилів, а це потребувало особливої відповідальності.
21 грудня 1969 року ще одна подія зібрала чи не все населення Недригайлова в центрі селища. В цей день був відкритий меморіальний комплекс загиблим воїнам. Незважаючи на холодну, морозну погоду, вулицею йшла безкінечна колона людей. Вдови і діти полеглих, що виросли вже без батьків, несли десятки вінків, що лягли до підніжжя монументу, як знак скорботи, жалю і пам`яті.
У червні 1971 року на посаду Недригайлівського селищного голови був обраний Олександр Григорович Шуда. Уродженець с.Горіле Глухівського району, після успішного закінчення Київської державної сільськогосподарської академії, він певний час працював у рідному ра¬йоні, а з 1966 року переїхав до Недригайлова, отримавши призначення на посаду директора районної електричної мережі.
Селище розбудовувалося, красивішало. На центральній вулиці з`явилися ошатні, сучасні будівлі, значна робота проводилася по благоустрою вулиць, територій. Так був проведений водогін на вул. Петровського, встановлено автобусні зупинки і навіть певний час курсував місцевий автобус.
В ці роки активно велося будівництво індивідуального житла, а тому гостро стояло питання забезпечення будматеріалами. На території селищної ради було відкрито для потреб жителів два піщаних кар`єри. Виконком селищної ради розподіляв між забудовниками ті будівельні матеріали, що виділялися на територію ради. Для прикладу: в першому півріччі 1983 року 60 жителів селищної ради отримали від 30 до 80 листків шиферу, а всього 3247 шт. Кожна вулиця мала свій комітет, активно працювали депутати, яких, до речі, було близько п`ятдесяти. Вуличні тротуари були викладені плиткою, яку виготовляли в міжколгоспному комунгоспі. Виконком активно підтримував громадян, які тримали свої господарства в хорошому стані, присвоюючи їх оселям звання «Двір зразкового порядку». В 1983 році таких садиб у Недригайлові було 49. Зокрема, рішенням виконкому №157 від 14.07.1983 року таке звання було присвоєно: по вул. Ювілейній, буд.18 – М.М. Коренева, №16 – В.М.Сітала, №2 – І.М.Юрченка; по вул. Миру – №20 – П.К.Лебеденко; по вул. Першотравневій – №10 – Н.Ф.Сосєдової, №5 – І.К.Кіяшка.
На розгляд виконкому селищної ради виносилися різні питання, такі як: виділення земельних ділянок під забудову; розподіл житла; розподіл автотранспорту; розподіл бюджетних коштів і навіть про направлення на примусове лікування від алкоголізму.
Активними в своїй роботі протягом багатьох років були депутати селищної ради В.І.Красніков, І.М.Мацюк, В.М.Власенко, Є.Ю.Фурманов. Згадуючи ті роки, Олександр Григорович Шуда розповів, як Євген Юхимович Фурманов, перебуваючи на посаді директора дитячої музичної школи, ходив по владних кабінетах, «вибиваючи» квартири для молодих учителів, що приїхали працювати за направленнями. А Володимир Іванович Красніков доклав великих зусиль для розбудови «Сільгосптехніки» – як підприємства, так і всього мікрорайону.
Започатковане у 1972 році, традиційним стало проведення свята Купала, що спочатку відбувалося, як селищний захід, а згодом це стало дійством районного масштабу, що з року в рік збирає на березі Сули біля купальського вогнища багато сотень земляків.
З 1976 по 1982 роки землі колгоспів ім.Дзержинського (Недригайлів) і колгоспу ім. Калініна (Курмани) були об`єднані в одне господарство – радгосп «Недригайлівський», який спеці-алізувався на вирощуванні овочевих культур для забезпечення потреби у продукції для виробництва місцевому консервному заводу. Але ця ідея не прижилася і господарство розділилося на два радгоспи, зберігши спеціа¬лізацію.
В 1983 році на честь дітей, народжених у цей рік, був закладений сквер Миру, про що свідчить меморіальна табличка на камені в оточенні ошатних дерев.
У 1986 році був відкритий культурно-спортивний комплекс, який і сьогодні є місцем активного відпочинку та масових гулянь. У січні цього року він отримав статус комунальне підприємство «Недригайлівський культурно-спортивний комплекс».
Цікавим є той факт, що, як згадує О..Г.Шуда, першим почесним громадянином селища Недригайлів був генерал-лейтенант Іван Микитович Руссіянов. Саме за важкі і кровопролитні бої на території нашого району, за масовий героїзм, мужність особового складу, високу військову майстерність 100 стрілецька дивізія, якою він командував, була перейменована в першу гвардійську стрілецьку дивізію з врученням гвардійського знамена. Про це йдеться у наказі №308 Наркома оборони СРСР від 18 вересня 1941 року. Олександр Григорович особисто їздив до Москви вручати цю відзнаку на той час уже Герою Радянського Союзу, генерал-лейтенанту І.М.Руссіянову та передав йому подарунок на згадку про наш край картину Нестора Митрофановича Кизенка.
В 1980 році селищна рада отримала приміщення за новою адресою – вулиця Щебетунів. Попередньо тут був зроблений капітальний ремонт. Майже 18 років, най¬більше серед інших, посаду селищного голови обіймав О.Г.Шуда.
3 червня 1989 року по серпень 2003 на посаді Недригайлівського селищного голови перебував Гребеник Борис Іванович. В цей час газифікація уже ступила на межу не лише району, а й селища. Активно велася ця робота на південній околиці та в центрі Недригайлова. Для більш успішної організації цього процесу була введена посада заступника селищного голови. У різні роки на цій посаді перебували Микола Павлович Олійник, Ігор Вікторович Остапчук, Володимир Миколайович Токаренко, на сьогодні- це Володимир Олексійович Новгородцев.
У ці роки традиційним стало проведення дня селища, що відзначалося на свято Дмитра – 8 листопада, особливо масово ці заходи відбувалися в останні роки минулого століття.
Окрасою селища стала ново¬збудована школа, велися роботи по спорудженню лікарні. Та поряд з цим відбувся занепад у роботі, а згодом і банкрутство промислових підприємств, припинили своє існування ряд організацій райцентру.
У серпні 2003 року селищним головою був обраний Ігор Вікторович Остапчук, який перебував на цій посаді до квітня 2006 року.
Була проведена певна робота по відновленню вуличного освітлення, набув більш сучасного вигляду центр селища, де в жовтні 2004 року був відкритий сквер Скорботи і Слави району.
З квітня 2006 року по листопад 2010 року Недригайлівським селищним головою був Сергій Олексійович Максименко. У селищі велася активна робота з проведення вуличних водогонів, вступила в дію райлікарня, з`явилося багато нових магазинів, аптек.
Сьогодні у селищного голови, яким у листопаді 2010 року знову обраний І.В.Остапчук, багато планів. Це і завершення будівництва водогонів по вулицях Недригайлова і благоустрій доріг, і робота з упорядкування базарної площі та селищних кладовищ. До речі, там уже активно проводиться ця робота. Значні кошти планується виділити на ремонт дошкільного закладу «Барвінок».
Рішенням виконавчого комітету в 2010 році було поновлено присвоєння звань Почесного громадянина Недригайлова, яким у 2012 році став за поданням ветеранської організації Микола Юхимович Демченко. У 2013 році таке ж звання присвоєно Миколі Овдійовичу Ковалю – ветерану Великої Вітчизняної війни, який своєю активною громадською позицією зробив великий внесок у розвиток культури та самодіяльного мистецтва не лише селища, а й району.
Хочеться згадати імена людей, які були причетні до роботи селищної ради. У різні роки секретарями були Варвара Павловна Савосько, Віталій Павлович Горпинченко, Галина Миколаївна Мудрак, Микола Трохимович Дорошецький, Тетяна Гаврилівна Роменська. Зараз цю посаду обіймає Ірина Віталіївна Постоєнко. Багато років справами діловодства займалися М.М. Міщенко, Л.П.Строколіс, Л.П.Кіяшко. Сьогодні цю роботу виконує А.М.Гриценко. Головними бухгалтерами працювали Ганна Михайлівна Штеба, Світлана Михайлівна Гриценко, а з 1982 року на цій посаді перебуває Валентина Іванівна Нестеренко. Не одне десятиліття на посаді рахівника-касира працює Катерина Василівна Стовбир. З 2001 року введена посада спеціаліста по роботі з молоддю, яку займає Світлана Дмитрівна Сопік.
У 2011 році ще одна велика і красива споруда прикрасила центр селища. 17 вересня Святійший Патріарх Філарет, Предстоятель УПЦ Київського патріархату, здійснив освячення новозбудованого Козацького Собору Святого Праведного Петра Багатостраждального Калнишевського та відслужив Божественну літургію у храмі.
Недригайлів сьогодні – це тихе, затишне селище, яке приїжджі часто називають містечком. Тут живуть привітні і працелюбні люди, прості, скромні, доброзичливі.
Тож добра і процвітання тобі, рідне селище!
Катерина РОГОЗІНА, науковий співробітник
Недригайлівського краєзнавчого музею

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *