Народився 20 серпня 1862 року в селі Велика Салтовка, Васильківського району, Кївської губернії. Син священика. Початкову освіту отримав в Київському Софійському духовному училищі, звідти перейшов в Духовну семінарію, через деякий час, залишив її за власним бажанням. Після цього слухав лекції і працював в анатомічному театрі Київського університету.
В 1890 році отримав свідоцтво про те, що засвоєв курс бухгалтерії і після працював бухгалтером в управлінні Київського епархіального свічного заводу. У 1893 році переїхав в Петербург і там активно співпрацював, як поет і переводчик в журналах: ,,Русское богатство”,,Вестник Европы”, ,,Образование”, ,,Мир Божий”, ,,Журнал для всех”, ,,Юний читатель”, ,,Новое слово”.В 1901 році видав збірник ,,Стихотворения”. З 1894 по 1918 рік служив в Державній публічній бібліотеці бібліографом, помічником бібліотекаря. Переводив твори з українського, польського, сербськохорватського, норвежського, німецького, італійського, англійського язиків.
В 1902 році Андрія Павловича арештовували за первод із польського пісні ,,Як король ішов на війну”, яка носила антицарське спрямування. Велика заслуга Колтоновського – це перевод кобзаря Т. Г. Шевченка на російську мову. Андрій Павлович нагороджений орденом Станіслава 3-го ступеня.
Після 1917 року він із дружиною Оленою Олександрівною, відомим літературним критиком, жив то в Ленінграді, то в селі Великі Будки, більше в селі, Роменського району, де був маєток її батька. Помер Андрій Павлович 6 січня 1939 року.
Овчаренко І. М.
