Географічні найменування (макро- і мікротопоніми) міцно ввійшли у наше життя. Здебільшого ми не помічаємо їх і не замислюємося над тим, звідки вони беруть витоки, хто є творцем топонімічних перлин. Коли пильніше придивитися до географічних найменувань, зануритись у їх етимологічні глибини, то відкриються цікаві і загадкові краєвиди творчого потенціалу нашого народу.
Каховка
Мікрорайон у західній частині міста Ромни, який у народі має назву Каховка, одержав таке найменування тому, що його заснування (забудова, виникнення) збіглося з періодом будівництва міста Каховка в Херсонській області, що на той час було визначною подією. Якимось чином назву Каховка уподобали місцеві жителі і так стали іменувати цей куток міста.
Лозова
Мікрорайон міста Ромни – Лозова – у народі іменується так тому, що в цій місцевості протікає невеличка річка Лозова (притока річки Сули). Гідронім Лозова досить поширений в Україні. Його зв’язок з апелятивом лоза – кущова рослина, що росте у вологому місці, – є очевидним і незаперечним. З мікрорайоном Лозова зливається район Новолозовка: так у народі почали називати поселення, що виникло пізніше поблизу Лозової.
Засулля
Мікротопонім Засулля – етимологічна найпростіша назва одного районів міста. Це місцевість, що знаходиться за Сулою.
Хитрий базарчик
Хитрим базарчиком роменці іменують невеликий ринок у центрі міста. Чому ж він Хитрий? Та тому, що місце, обране для торгівлі, дуже зручне : поряд із автовокзалом і залізницею. Продавці, що приїжджають до міста з продовольчими товарами із сусідніх сіл, можуть тут же вигідно спродатися: швидко і дещо дорожче, ніж на великому базарі, до якого треба ще далеченько добиратися.
Покровська гора
Покровська гора (нині вул. Комсомольська) – одвічний, а також основний, центральний шлях, який веде до міста і далі. Свою назву гора одержала від церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що була споруджена на кошти нашого земляка, останнього отамана Запорізької Січі – П.І.Калнишевського. Хоча церкви давно немає (цей шедевр дерев’яної архітектури був вивезений у м. Полтаву і там згорів у 1943р.), проте назва міцно закріпилася у повсякденному вжиткові.
Любчичка
Так у народі іменується великий яр, що розташований поблизу Гусакового Гаю (с. Маршали Недригайлівського р-ну). Це надзвичайно красиве місце, край рідкісних рослин, особливо квітів: сон-трави, конвалій, сокирок… Це місце, яке ніколи не знало плуга; тут панує царство диких тварин: кіз, зайців, лисиць… Топонім Любчичка, треба гадати, походить від апелятива любимий (улюблений): яр Любчичка завжди був улюбленим місцем відпочинку молоді. До того ж, дітвора з давніх-давен (ще за мого дитинства) любила збирати тут дикі суниці, щавіль, козел (рослина, яку весною клали у борщ). У Любчичці могли випасати худобу. Навколо ж Любчички були розкидані одноосібні хати.
Холодниця
Холодниця – перешийок дороги від с. Гриніви до с. Смілого Недригайлівського р-ну в районі хутора Берки (від прізвища Берко). У давнину у цьому місці у піших відбирали майно, гроші… Назва Холодниця, мабуть, від назви стану: холод у душі, страх. Перешийок Холодниця мав такий вигляд: вузька глиняна дорога, обабіч – вузьке урвище, поросле кущами.
Біжівка
Назва села Біжівка Буринського р-ну походить від апелятива біженці (від слова, бігти, тобто втікати) – так
іменують людей, що залишають місце свого проживання під час війни чи стихійного лиха. Село Біжівка, яке межувало, з одного боку, з вільним селом Хрещатик, з другого – з Маршалами, Сніжками, було окраїною Малоросії: його заснували біженці з кріпосних сіл, в т.ч. з Росії (сучасної Курщини) (с. Біжівка було вільним!).Село відзначалося своїм говором (наприклад, побутували форми да підожди; да шо там), також забійкуватістю його мешканців. Поряд з с. Біжівка є хутір Біж; між с. Біжівка і хутором Біж – хутір Голуби (від прізвища поселенців).
