(1850 – 1919)
Народився в сім’ї губернського секретаря 15 січня 1850 року у м. Вороніж – український художник, педагог. Батько його рано помер, і матері (в дівоцтві Legran – уродженці Франції) довелося самій виховувати трьох синів.
Після закінчення гімназії поїхав до Москви, а потім у Петербург, працював художником-фотографом в ательє Берґамоса. Берґамос звернув увагу на його здібності та порекомендував навчатися в Академії мистецтв. У 1871 році Зінов’єв став студентом. За роки навчання нагороджений чотирма срібними медалями. У цей період він пише одну із найкращих своїх робіт – «Пильщик», котра довгі роки сприймалась за роботу І. М. Крамського. Нині вона зберігається в Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Під час навчання він часто виїжджав на Волгу писати етюди, а в Україні – в село Глинськ (нині Сумська область). Тут він зустрів свою майбутню дружину.
Після закінчення Академії мистецтв був направлений на роботу в Золотоношу. Чи працював за місцем призначення — невідомо. В історичних джерелах як викладач каліграфії та малювання з’являється лише в 1896–1897 навчальному році в чоловічій гімназії міста Златопіль . Але княгиня М. Н. Щербатова, котрій належав маєток у селі Терни, що недалеко від Сум, запрошує його учителем малювання для своїх дітей. Надалі вона сприяє йому в отриманні місця викладача каліграфії та малювання спочатку в Сумській Олександрівській гімназії в 1897–1904 навчальних роках, а згодом (1903–1907) – в Сумському кадетському корпусі.
«Височайшим указом» від 11 травня 1903 року Зінов’єв підвищується з колезького асесора в надвірні радники. Виконує обов’язки штатного викладача Сумського кадетського корпусу з 19 серпня 1900 року .
У 1912 р. Митрофан Іванович назовсім переїхав у Глинськ, де і помер. Похований у саду біля свого будинку.
Нині декілька картин М. І. Зінов’єва зберігаються в Третьяковській галереї, Російському музеї, музеях міст Харкова та Сум, у приватних колекціях.
Помер у 1919 році, похований у м. Глинськ.
