Мати й дочка

Я повернуся…

Присвячую моїй матусі
Курличуть в небі журавлі,
Від берегів давно відчалили вже кораблі
А над порожньою колискою старенька
Мандрує в снах зі мною ненька…
Пробач мені, моя рідненька,
Що з снів ти повертаєшся саменька!
Пробач, що плачуть твої ясні очі,
Коли прокинешся ти серед ночі!
А у садочку пахне м’ята,
Стоїть побілена старенька хата,
А я ступаю на поріг,
Вже з дальніх повернувшися доріг.
Цілує матінка в чоло,
Запитує, чи повезло,
А очі повні сліз щасливих:
“Невже ти повернулась з життєвих хвиль бурхливих”
Березень 2007

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *