Назви міст і сіл чарівничі,
їх притьмарить не владний час.
Мов якісь потаємні кличі
спонукають до мандрів нас.
Д. Білоус
Село Перикопівка відоме з XVI ст.. Воно знаходиться на шляху від Києва до Ромен. Заснував село один козак, поселившись тут із сім’єю поблизу мальовничої річки Сули. Так він започаткував нове поселення. До цього місця прибували інші козаки, розселялися вздовж пологих берегів річки.
Під час епідемії холери мешканці села перекопували ровами дороги, стежки, ставили заборонені знаки, щоб із довколишніх сіл не «прийшла» чи «приїхала» холера. У зв’язку з цим і виникла назва Перекопанка, пізніше трансформувавшись в Перекопівку.
До 1644р. село належало надвірному маршалку А. Казановському, а потім місто Ромни разом з прилеглими до нього селами (в тому числі і Перекопівку) відібрав собі українсько-польський магнат Ярема Вишневецький.
Поблизу Перекопівки знаходяться прилеглі хутори, назви яких утворилися на основі прізвища того, хто там колись оселився. Хутір Бурбин походить від прізвища Бурба, Губський – від однойменного прізвища, Луциків – від Луцій. Хутір Гай називається так тому, що колись поблизу ріс молодий калиновий гай. Хутір Стехнова садиба походить від прізвища багатія Стехна, що мешкав колись у ньому.
Назви вулиць і кутків у селі також пов’язані з іменами і прізвищами тих, хто колись почав перший селитись на даній території. Жуківка походить від прізвища, поширеного й досі, – Жук, Майфетівка – від Майфет, Тягнибіда – від Тягнибіда, Хмелівка – від Хміль, Киктянка – від Кикоть. Новоселівкою називали нову вулицю (поселення), що утворилося пізніше, ніж інші. П’ятихатки – мікрорайон, що складався з п’яти хат.
Косарівшина – близька до лугу вулиця, де жило багато вправних косарів; Загайська – куток вулиці за Гаєм.
Горянкою називали вулицю тому, що тут колись була велика пожежа, майже всі хати згоріли. Вулиця Волóк отримала таку назву через те, що на цій вулиці жили сукновали; тут стояли валуші, на яких валяли сукно.
Берегова – вулиця, розкинулася вздовж лівого берега річки Сули. Пíски – мікрорайон, розташований на піщаному ґрунті. Шлях – вждовж битого шляху, що ним їздили кінні з Ромна, Сум до Києва, Пирятина, Лохвиці.
Пізніше, у зв’язку з промисловою діяльністю виникли такі топонімічні назви, як Бурова (місце неподалік нафторозвідувального комплексу), Кар’єр (місце, де є великі поклади піску).
Люди, які оселялися в Перекопівці, віддавали перевагу місцевості поблизу річки Сули, багатої на рибу. Тут були густі листяні ліси, зелені луки з соковитою травою. Сучасні мешканці селилися ближче до Шляху (центральної траси); центр села з часом перемістився; старі поселення, садиби на березі річки поступово зникали.
Через село протікає річка Сула, у яку впадають малі річки, що теж мають свої назви. Потічок – невелика річка, що наповнювалася водою навесні. Березівка текла через березовий гай, в неї впадає р. Пійма. Чорна – дуже глибока, затінена деревами річка; від цього дно її здавалося чорним. Киктянка це річка, неподалік від якої знаходився сінокіс козака Кúкотя. Недалеко від р. Горбаньки розташовувалося угіддя селянина Горбаня.
Землі селянина Кіяшка простягалися до річки, яку так і назвали – Кіящина. У річки, що зветься Зламана, багато крутих поворотів. Річка Колода – місце на Сулі, де раніше лежала велика колода, куди місцеві жінки приходили прати. Стара Ріжуваха та Нова Ріжуваха – річки, попід берегами яких були зарості рогозу. Грушкова – річка- затока Сули, неподалік від якої знаходилася угіддя селянина Грушка. Назва р. Оноївщини походить від прізвиська козака Оноя (Онисима), який поставив хату поблизу цієї річки. Неподалік Джукового, Стаєцькового, Костишиного затонів знаходилися сінокоси селян: Джука, Стаєцького, Костихи. Гавриленкова яма – глибоке місце на Сулі, де колись утопився чоловік на прізвище Гавриленко.
Мають свої назви і невеликі рівчаки, що відходили від Сули. Денисівський рівець – від прізвища Денисов, Йосипишин рівець – від прізвиська вдови Йосипихи, Матросів рівець – від прізвиська Матрос. Сага – широка частина річки. Великий Груд – високий острівець посеред Сули. Королів Острів – колишні угіддя селянина на прізвище Король.
Назва Біла Круча походить від того, що раніше цей обривистий берег Сули був покритий берег Сули був покритий товстим шаром білого піску; нині ця поверхня заросла травою, сосною. Сьогодні це улюблене місце відпочинку перекопівців.
Урочище Твань назвали через болотисту місцевість. Вільхове Болото – заболочене місце із вільховими заростями. Джурилиха – річечка, поблизу якої знаходилися угіддя господаря Джура.
Назви озер і ставків також походять від прізвищ тих, хто колись мав шмат землі поблизу озер: Ващенкові Озера – від Ващенко, Олійникове Озеро – від Олійник, Оноєве – від Оной, Іщенкове – від Іщенко. Ясенове Озеро називається так тому, що навколо росли ясени.
Максишків ставок іменується так з того часу, як загатив його хазяйновитий наш предок на прізвище Максишко.
Шульжина гора називається так від прізвища Шульга, Куликове урочище – від прізвища селянина Кулика.
Село Перекопівка має свою давню історію, але воно цікаве ще й тим, що в 1709р., коли Петро I виграв битву зі шведами під Полтавою, тут стояли війська Карла XII. Переможені знайшли свій вічний спокій на нашій землі, а нам залишилися в пам’ять про минуле назви: Шведські Могили. Причому одна з них, Розкопана, була дійсно розрита через допитливість і цікавість наших предків, які шукали цінності в обладунках убитих.
Після шведсько-російської війни багато солдатів, яким припав до вподоби цей мальовничий край, поселився в Перекопівці, утворивши такі давні поселення, як Сурмачівка (тут жили колишні сурмачі, що давали сигнал до бою), Москалівка (тут поселилися після перемоги над Карлом XII солдати-москалі), Шумське (на цьому місці колись ріс густий листяний ліс, який дуже шумів).
Такою багатою виявляється топонімія села Перекопівка Роменського району, що є вічно живою скарбницею народної мудрості і народної влучності.
І щастям народним стає.
Про тебе заспівую знову,
О краю мій, серце моє!
О. Ющенко
Тетяна Беценко, Людмила Михно.