В народі завжди шанують людей, котрі готові допомогти іншим, підтримують у важку хвилину тих, хто втратив надію на успіх, кого обсіла скрута чи охопив відчай. Із повагою згадуємо наших попередників: Григорія Вашкевича, Григорія Навроцького, Іполита Вахромеєва, Павла Калугіна, Івана Чигринцева, Федора Безпальчева, Андрія Вікашевича та багатьох інших, котрі, маючи статки, завжди були допомогти своїм ближнім. А ще згадаємо й багатьох тих роменців, котрі давали свої копійки на шкільні та церковні потреби, на медицину та допомогу пораненим воїнам, людям, що потерпіли від того чи іншого стихійного лиха в далекому минулому і не зовсім далекому.
Прекрасно, що ця добра багатовікова традиція має продовження і в нинішній час, котрий, на жаль, знову не є кращим у нашій історії; попри великі надії на краще майбутнє, воно продовжує віддалятись від нас. І багато з наших співвітчизників продовжують бідувати, потерпають від нестатків, потребують допомоги. І тому ми повинні дякувати людям, котрі продовжують множити славні традиції доброчинності, традиції доброти, щедрості і людяності, зокрема Анатолію Миколайовичу Рішняку, директору дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів».
Народився він у Харкові, але дитинство і юність його пройшли в нашому краї – в сусідньому Липоводолинському районі, де батько впродовж багатьох років невтомно працював агрономом. Тому з ранніх літ він виховувався на любові до рідної землі, до хліборобської праці, до хліба, всотував у себе від людей, від землі і сонця добро, тепло і щедрість. І хоча спершу закінчив технічне училище і деякий час працював помічником машиніста тепловоза в депо ім. Кірова Південної залізниці, але після служби в лавах Збройних Сил СРСР став працювати на Роменському заводі «Тракторозапчастина». Спочатку працював наладчиком шліфувальних машин, пізніше майстром зміни, а відтак – старшим майстром цеху.
Анатолій Миколайович закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім. М.В. Докучаєва, отримав фах економіста-організатора сільськогосподарського виробництва. Знання і отриманий життєвий та виробничий досвід знадобилися в майбутньому. Вже 1986 року він займає посаду інженера-технолога, з 1990 року – начальника планово-економічного відділу заводу.
1995 року А.М. Рішняк переходить працювати заступником директора, а пізніше очолює ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів». Підприємство, яке він очолив 1999 року, є одним із найстаріших у галузі і, зокрема, на Роменщині. Ще наприкінці XIX століття тульський купець Танха Рубінчик купив у Ромнах земельну ділянку під будівництво парового млина, а вже 1905 року підприємство, виробничі корпуси якого були оснащені найсучаснішим на той час борошномельним обладнанням, запрацювало на повну потужність і незабаром стало одним із найбільших у нашому краї. З того часу минуло багато десятиліть, позникали, на жаль, вітряки і водяні млини, котрих була не одна тисяча на Роменщині, не витримали випробування часом інші парові млини, а цей млин, що й по сьогодні відомий як млин Рубінчика, продовжує працювати. До відома широкого загалу, це – перша промислова споруда в Ромні, якій надано статус пам’ятника архітектури.
Протягом більше десяти років роботи Рішняка А.М. на посаді директора ДП ДАК „Хліб України” „Роменський комбінат хлібопродуктів” підприємство неодноразово займало провідні місця за економічними та якісними показниками господарської діяльності, постійно нарощувало виробництво борошна, робить все необхідне, щоб підвищити його якість.
Такі особисті якості, як порядність та відповідальність, а також вміння почути співрозмовника стали основою авторитету Анатолія Миколайовича як керівника підприємства, і, врешті, стали основою тих позитивних змін, котрі, попри складнощі нинішнього соціально-економічного становища в державі, дають можливості підприємству утриматися не просто на плаву, а й зайняти провідне місце серед підприємств борошномельної промисловості.
Ще 2000-го року самовіддана праця трудівників підприємства була відзначена Дипломом лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вища проба» та пам’ятним знаком. Невдовзі продукція підприємства потрапила до столичного «Експоцентру України». І знову – нагорода! Тож і не дивно, що незабаром комбінат увійшов до реєстру ста провідних підприємств України.
Наступного року Європейська асамблея бізнесу, міжнародна корпорація в соціальній сфері нагородили Роменський комбінат хлібопродуктів Дипломом «За високу якість і відповідність європейським стандартам». Сам Анатолій Миколайович тоді ж став лауреатом Міжнародної премії «Європейська якість». За особистий внесок у соціально-економічний розвиток України в 2005 році він став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Ділова Людина України». До цього додамо, що 2007 року Анатолія Рішняка обрано Послом Миру і нагороджено Сертифікатом найвищого ступеня міжрелігійної та міжнаціональної федерації миру в світі.
Сьогодні продукція комбінату – високоякісне борошно, поживні хлібобулочні і макаронні вироби, запашна олія та інші вироби мають постійний попит не лише на Сумщині, а і в інших регіонах України. При повній завантаженості переробка зерна на борошно складає 150 тонн на добу (при 75%-му виході борошна).
Надійною опорою керівника є трудовий колектив фахівців, спеціалістів та робітників, які в складних умовах ринкових трансформацій шукають шляхи становлення підприємства, долають різноманітні фінансово-економічні труднощі, які час від часу ставить перед ними життя.
Вже з першого погляду впадає у вічі, що роменські борошномели невтомно дбають і про архітектурне оновлення підприємства: зведена протягом 1998-2000 років оригінальна споруда нового триповерхового адміністративно-побутового корпусу комбінату, що має зручне планування, вдале розташування і взаємозв’язок затишних, охайних службових приміщень.
Виробництво – це живий і багатогранний процес, складний механізм, котрий повсякчас потребує змін, оновлення, удосконалення, спеціалістів вищого рівня і високої кваліфікації. Тож не дивно, що під безпосереднім керівництвом Анатолія Рішняка значні кошти спрямовуються на оновлення підприємства, збільшення його основних фондів, на технічне переозброєння комбінату, його окремих підрозділів. Тільки за останні роки на підприємстві здано в експлуатацію лабораторно-побутовий корпус млинзаводу та проведено реконструкцію адміністративно-управлінських і виробничих приміщень та споруд, придбана сучасна зерносушарка, здійснено косметичний ремонт фасаду головного корпусу млинзаводу та газифіковано центральну котельню заводу, облаштовано територію заготівельної сітки асфальтовим покриттям більше 450 м, побудований великовантажний автомобілерозвантажувач із боковим перевертанням автомобілів тощо.У 2006-2007 роках лабораторно-побутові корпуси заготсітки та млинзаводу переведені на природній газ. Наступного року придбане високоефективне обладнання нового покоління „пневмотранспортер”, що значно підвищує продуктивність праці при роботі з зерном. Зовсім недавно здійснена комп’ютеризація бухгалтерського обліку та система відеонагляду виробничих процесів на комбінаті.
Здійснені заходи дозволили комбінату збільшити об’єми прийому та якості зберігання, відвантаження та переробки зерна. Якщо в 1999-2001 роках комбінат приймав на зберігання 10-11 тис. тонн збіжжя, то в 2007-2008 роках – більше 33 тис. тонн.
Як керівник і особистість, Анатолій Рішняк користується цілком заслуженою повагою і авторитетом серед трудового колективу підприємства, керівників міста і району, підприємств і організацій. Він є членом виконкому Роменської міської ради народних депутатів, бере активну участь у діяльності «Роменського земляцтва», не стоїть осторонь заходів, котрі організовує Всеукраїнський благодійний фонд імені Петра Калнишевського.
І, мабуть, невипадково 2004 року Європейська бізнес-асамблея «Лаври Слави» включила Рішняка А.М. до міжнародного реєстру «Видатних людей сучасного світу», в 2005 році за особистий внесок у соціально-економічний розвиток України, за рішенням експертної Ради, Рішняка А.М. визнано лауреатом Всеукраїнського конкурсу « Ділова Людина України».
В 2008 році за багаторічну сумлінну працю, високопрофесійне виконання службових обов’язків, вагомий особистий внесок у розвиток зернопереробної промисловості та з нагоди професійного свята – Дня працівника сільського господарства Рішняк Анатолій Миколайович нагороджений Почесною грамотою Міністерства аграрної політики України.
Звичайно, говорячи про Анатолія Миколайовича, варто підкреслити й те, що все, що він зміг зробити, що планує здійснити, стало можливим завдяки підтримці і невтомній праці трудового колективу комбінату, друзів-однодумців, колег, працівників сільськогосподарських підприємств, із котрими співпрацює Роменський хлібокомбінат. Як тут не згадати постійних партнерів: Сухаря Івана Федоровича (с. Коржі), голову правління ЗАТ «Україна», Ткаченка Бориса Валерійовича – голову правління СЗАТ «Нове життя» (с. Бацмани), Шевченка Михайла Івановича – керівника ФГ «Урожай» (с. Андріяшівка), Шевченко Світлану Миколаївну – керівника сільськогосподарського пілприємства «Лан» (с. Великі Бубни) та багатьох інших, що довіряють своє збіжжя комбінатові…
Звичайно, не все вдалося здійснити, до деяких нездійснених проектів варто було б повернутись, але це – справа майбутнього. Адже саме задля майбутнього й працює Анатолій Рішняк.
Цікавим задумом А.М. Рішняка є створення музею підприємства, котрий має ось-ось відкритись на хлібокомбінаті. В ньому буде висвітлена багатовікова культура вирощування , зберігання і переробки зернових на Роменщині, вже більш ніж столітня історія підприємства, вклад його трудівників в економічне зміцнення України, відображено багатогранне життя колективу. Принагідно хотілося б звернутись до колишніх працівників підприємства та їх родин, щоб вони не поривали зв’язків із рідним підприємством, надали допомогу у створенні та роботі музею підприємства. Адже музей – це живий організм, робота над його створенням та діяльністю ніколи не завершується. І, може, ваші спогади допоможуть розкрити маловідому сторінку історії підприємства, а ваші домашні реліквії виявляться найціннішими в експозиції музею.
Свої знання і багатий практичний досвід роботи Анатолій Рішняк уміло передає колегам та молодим спеціалістам, виявляє постійну турботу і увагу ветеранам війни і праці, надає їм всебічну допомогу в житті.
Але повернемось до доброчинності Рішняка, до його готовності допомогти іншим – владі, місту, простим людям. Готуючи матеріал для журналу про Анатолія Миколайовича, я запитав у нього про те, чому він відгукується на прохання людей про допомогу? Якоїсь задовгої паузи після мого запитання не було – з усього видно, що відповідь уже була давно готова: «Прикладом добротворення були мої батьки.
Скільки пам’ятаю, з дитинства – до батька, а він працював у колгоспі агрономом, завжди йшли люди за допомогою. І не було випадку, щоб він відмовив. Багато добра, взаємодопомоги і взаємовиручки я бачив у рідному селі, де, так було заведено здавна, ніколи не полишали один одного в біді, сам на сам із труднощами і горем. А ще прикладом служіння людям, добру є мій старший брат Іван, від якого я теж навчався любити і шанувати людей, допомагати всім…»
Підкреслимо, що Рішняк А.М. зробив значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Ромни та Роменського району. Комбінат надавав допомогу закладам охорони здоров’я, освіти, правоохоронним органам, малозахищеним верствам населення. Ось далеко не повний список із досить великого переліку добрих справ Анатолія Рішняка та його трудового колективу: підтримка благодійного фонду «Імпульс», відділу фізкультури і спорту Роменського міськвиконкому, футбольного клубу «Електрон», управління міського господарства. Постійну допомогу отримують шкільні і студентські колективи, ветерани війни і праці, багатодітні родини, громади православних церков тощо. А хіба це не вияв турботи про наше майбутнє, про нашу духовність? Хіба це не спрямованість у майбутнє?