Сьогодні, коли Україна отримала незалежність і коли ми поступово повертаємо свою історію, на часі повернути історичну назву нашого древнього міста – РОМЕН.
Існує декілька гіпотез щодо походження назви міста. Скіфи називали стійбище «раймон». У «Повісті врем’яних літ», описуючи похід князя Володимира Мономаха на половців, літописець вживав назви і «Римів» (може, помилився), і «Ромен». Микола Арандаренко у «Записках о Полтавской губернии» припускає походження топоніма «Ромен» від «Римова». Іван Курилов у книзі «Роменська старовина» (1898р.) стверджує, що назва походить від річки Ромен. Деякі новітні дослідники, користуючись різними джерелами, стверджують, що у давнину Ромен називався Римом.
Є ще одна гіпотеза. У першому столітті до Різдва Христового жив відомий римський полководець Луцій Сулла (з наголосом на склад «Су-»). Він, полонивши наші землі, дійшов до невідомої річки, яку на його честь назвали Сулою. Землі біля річки стали належати римлянам. І сьогодні під Глинськом є Римове урочище. Це є факт. У селі Рогинці знайдено скарб із римськими монетами. Ця гіпотеза співпадає зі словами князя Ігоря у «Слові о полку Ігоревім»: «Се у Римі кричать під шаблями половецькими…», що в перекладі дослідника Майкова звучить: «Крик в Ромне под саблями половецкими…». З вищесказаного виходить, що перша згадка про місто відноситься аж до Х століття.
Йде час. Наші землі переходять від одного володаря до іншого. Назва трансформується: Рамея… Раміно… Румно… тощо.
У 885 році князь Олег, знищивши хозарів, приєднує сіверян (наших пращурів) до Київської Русі і залишає своїх «мужей» (адміністрацію) на місці сіверянського поселення будувати місто. «Тот Олег нача ставити города…» («Повість врем. літ»). Князь Володимир Мономах іде з військом боронити місто Вир (Білопілля) від половців. Підійшовши «ко Ромну» («Повість врем. літ»), зупиняється на відпочинок. Тобто вже існувало місто з офіційною назвою – РОМЕН.
На древніх генуезьких картах (ХVІ ст.), картах Г. Боплана (ХVІІ ст.) Малоросії початку ХVІІІ століття, картах Чернігівського намісництва кінця ХVІІІ століття, перших картах Радянської України теж вказана назва – РОМЕН. [До речі, ще на картах Чернігівського намісництва (ХІХ ст.) вказані міста: Лубни, Терни, але Ромен]. У книзі «Роменская старина» (1898) дослідника І.Курилова багато разів згадується м.Ромен. Зокрема: «Ієремія Корибут Вишневецький мав резиденцію в м.Ромен».
Із проведенням у Ромні міжнародного Іллінського ярмарку у другій половині ХІХ ст. російські купці стали вживати назви: «Терны… Лубны… Ромны». У 1874 році відкривається Лібаво–Роменська залізниця. На схемі маршруту залізниці, яка була накреслена у С.Петербурзі, було написано: «Ромны». Але тодішня роменська адміністрація, відстоюючи рідну мову, вирішує на вокзалі написати подвійну назву: «Ромен-Ромны». У 1932-у році місто увійшло до Харківської області. Постанови Кабміну про зміну назви так і не знайдено. Припускається самовільна зміна назви обласною або місцевою владою. Пізніше російську літеру «Ы» замінили на українську «И». І сьогодні ми маємо те, що маємо.
Більше року краєзнавці, історики, патріоти міста добивалися повернення історичної назви нашому древньому місту. Але це ж який клопіт! Плата за зміну документів у «дуже скрутний час». Вірю, що настане пора, коли історична назва буде повернена, бо сучасна й досі не сприймається. Художники, поети, гуртки, літературно-історичний альманах користуються давньою назвою «Ромен».
Олена Малко, Роменське земляцтво.
