Пам’яті Миколи Хвильового.
З миттєвостей і хвилювань щоднини
Складалося життя. З тривог, журби.
І, як ріка із хвиль, душа понині
Ізнов сповняється для боротьби.
Маленька хвилька і важка, бурхлива,
Єднаються, в каміння брили б’ють.
Душі кипуча, невгамовна злива
Свою знаходить вимріяну путь.
І видиться вона мені сьогодні,
Наснажує, не боячись безодні,
Іти по ній безстрашно заклика.
І промінь накида штрихи щомиті,
Щоб світлий образ врешті відтворити,
В якому вічність і життя ріка.
9. VІІІ. 1992