РОМЕН Душею до тебе припала, Уквітчане місто Ромен, Тебе споконвік прославляло, Чимало відомих імен. Вздовж берега Ромену-річки – Уквітчані хатки, садки, Розвилисті стежки, мов стрічки,
НОСТАЛЬГІЯ
ТИША Чую, як дихає тиша, Безсоння надходить сумне, Немовби настирлива миша, Доводить до сказу мене. Качаюся з боку я на бік, Тріщить голова від думок,
Воля-як повітря для людини
Воля-як повітря для людини, Іноді-цінніша за життя, У неволі цвіт душі загине, Втопиться у омуті сміття. Вірність-цінник якості душі. Не полюбить серце проти волі, Хоч
Косенко Яків
Передслово до читача Моя колиска – хутір Немудруї. Серце співає, коли сонечко висвітлює душу, радіє дню, в якому живеш. Саме у піднесеному стані душі були
Заметіль
Заметіль Закапелками Ромену Серебриться заметіль. У фаті, як наречена, Стеле милому постіль. Скрізь білесенькі подушки Напрочуд, як пух, м’які Вид січневої пирушки… І думки –
Лисиця та кабан
Кабан По лісу біг розлючений кабан, І кров сочилась із завданих ран. Як можна обвинить його в гріху, Що поломив кущі десь на шляху. Чи