Звернення до землі О земле рідна, земле мила, Чом не борониш ти себе? Нащо ти грудоньки відкрила, Щоб ґвалтували всі тебе? Нащо красу свою топтати
Про тебе ніжно мрію
Осінній роман Листки останні майорять. Стрічає гай мене повчанням. Красуне осене моя, Я так люблю тебе печально. Не плач, не гасни, не журись, Що вітер
МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА
МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА На далекій Сумщині моїй – Могила Невідомого солдата. Пройшло з тих пір чимало літ, А ти ще й досі держиш автомата. Вже
Танчик Петро Дмитрович
Уродженець Київської області. Знахар – народний целітель, психотерапевт, 1950 року народження. Поезією цікавиться з юних років. Перемагать демонічні сили, знімати порчі і зцілювати людей від
Моя українська земля
Поезіє моя Як на поля засохлі тепла злива, Як вітер-холодок у літню спекоту, Як пташці у політ надійні крила, Ковток води на жнивному лану, Скупа
Рідна хата
Рідна хата Рідна хата – колиска родини, Діду й татові мила була, Під причілком щороку калина Білим цвітом весною цвіла. А по осені кетяги стиглі