КОХАНА, ТЕБЕ Я ЛЮБЛЮ
Вечір, тихо надворі, ще Місяць не сяє,
Соловейко щебече в сусіднім гаю,
Над горою мелодія пісні лунає,
Я зустрів тебе мила і тихо сердечно кажу.
О любове моя, я беру тебе ніжно за руку,
Щоб зустріти з тобою вечірню зорю,
Немов зірка вогняна серденько твоє запалає,
І в вогні цім любові я увесь до краплини згорю.
Ми полинем з тобою у зоряне небо,
Хай залишиться все, що ми маєм у милім краю,
В мить щасливу нам іншої долі не треба,
Тільки б міг я сказати: „Кохана, тебе я люблю”.
Небо зоряне символ людського кохання,
Там в вогні і любові вирує одвічне життя,
Зорі згаснуть і щастя любові розтане,
Стане ніч ця минулим й народиться день майбуття.
Боже милий тебе ні про що не благаю,
Дам тобі відпочити хоч трішки в твоєму раю,
Рай для мене це жити у рідному краю,
Рай для мене сказати: „Кохана, тебе я люблю”.
О любове моя, я беру тебе ніжно за руку,
Щоб зустріти з тобою вечірню зорю,
Немов зірка вогняна серденько твоє запалає,
І в вогні цім любові я увесь до краплини згорю.
***
СТРАСТЬ
Как эту ночь мне превозмочь,
Порывы страсти и любови,
Как сердцу дать холодной крови,
Чтоб от любви не обожглось.
Но нет, не буду я просить,
У неба слез и состраданья,
Нужна лишь мне твоя любовь,
Твое тепло, твое вниманье.
Пускай горит костер любви,
Пусть кровь бурлит в телах как пена,
Не важно: преданность, измена,
А важен только этот миг.
И словно горная река,
Сдвигая камни и преграды,
Лесные чащи проникая,
Летим мы на простор услады
И проза жизни забыта,
И нет для нас плохой погоди,
И только страть и нагота,
Как символ счастья и свободы.