Наш батько – Тарас О Батьку мій, стоїш собі на кручі, І погляд в даль, такий, як і колись… Тебе вітри обвіюють пекучі, В тобі
Категорія: Література
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
Рідна мова
Моя Україна Мережані хмарами далі, Дніпро, і пісні солов’я, і хвилі полів золотаві. Це все – Україна моя. Рушник і червона калина, і хліб запашний
Пригорнусь до тебе серцем, мій Роменський краю!
Славетний Ромен Зимовий ранок місто осяває. Шевченка пам’ятник стріча гостей. Сула й Роменка сплять під небокраєм. Соборів дзвін. Краса алей. Тут жив кобзар великий Адамцевич.
Україна не згине!
Україна не згине! До 100-річчя з дня відкриття пам´ятника Т.Г. Шевченку в Ромні Славне місто Ромен, величава Сула І розквітлі у скверах каштани. Тут Шевченко
На Чернечій горі
Стоїть велично на горі Чернечій Тарас, і хмуриться його чоло. Сутуляться в зажурі з криці плечі: Чому таке занедбане село? Суворо дивиться на нас з
Шевченків куток у Роменському музеї
Кобзи Шевченка Вся у дужих обіймах граніту, Поміж верб, закосичених лоз, Як жива, десь у літній блакиті Заколисано плещеться Рось. Чебрецем пахнуть вітри навколо. Скільки