Шемчук Любов – Сторінка 7 – Ромен. Літературно-історичний альманах.

В стихії почуттів

Як добре, коли у житті тебе хтось розуміє, Хоч в кожного доля і думка знайде́ться своя… У вир почуттів поринаєш ти, наче в стихію, Коли

Пливу на пло́ті, а душа – з тобою, В маленькому фейсбучному раю… Не змити спогади мої водою, Бо тільки ними нині я живу. . Перебирає

Один лишь шаг – и мы уже чужие. Умолкли телефонные звонки… И планы у тебя совсем другие, Перечишь сердцу чувствам вопреки. . Разрушить отношенья –

Я давно не була на подвір’ї старенької хати, Не ступала ногою на батьківський рідний поріг, Де з теплом і любов’ю стрічала нас любляча мати, Коли

Як ґудзик, відривала я тебе від себе… І плакало рясним дощем похмуре небо. І розривала блискавиця темінь ночі, А в її світлі мерехтіли сині очі.

Була весна. І я цвіла, і квіти пахли медом, І синь небесная була така, як очі в тебе. . Вертілась бджілка на квітках, нектар збирала