Матері й бабусі – це перші люди, котрим ми повинні підставляти своє надійне плече, допомагати їм, підтримувати фізично й морально. Цього “правила” дотримувалась і десятирічна
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Зима
На морозі сонце грає, Під ногами аж рипить, Вітер вії завіває, Сипле в очі і сліпить. А малеча із санками То на гору, то з
Як є
Живу ніяк і слава Богу: Нема ні щастя, ні біди; Встаю, як пан: на праву ногу І вільний серцем назавжди. Глухим до радощів і болю
Хмара
Віхола завіяла, завила, Третій день без продиху мете, А тебе, немов блоха вкусила, Все тобі не так і все не те, Не такий і я
Туга
Коли зацвітає весна біля хати, На мене находить печалі пітьма, Не хочеться вірить, не хочеться знати Що рідної неньки й татуся нема. Не хочеться вірить,
Солов’ї
От розтьохкались, спасу немає, Розбентежили душу мою, Із-за обрію синь пробиває, Вянуть зорі в небеснім раю. Ті-ті-тінь, ті-ті-тінь на калині, Тете-тень, тете-тень у душі, Та