Якщо зачиняються двері в якомусь там боці подій, Повір мені, в іншому «чаті» початок для нових надій. Господь наш не терпить пустоти, він завжди готує
Позначка: Тетяна Мочакова
Роздуми про життя…
У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Моє життя, мої надії
Моє життя, мої надії, І світ чарівного тепла, Коли була на світлій хвилі, Музичний цвіт тримала я. Сьогодні я в мистецтві щиро, Дарую людям лейтмотив,
Мрійлива осінь забере тумани
Мрійлива осінь забере тумани, Розстеле килим, вишитий дощем, Осіннє листя кине під ногами, На серці зрання буде тільки щем. Прозорість неба більше не побачиш, Бо
Моє повинно стати кращим
Моє повинно стати кращим, Моя Земля, будинок, моя праця, І не дозволю ледарям пропащим, Забрати серце…. Ні!!! Нізащо! Бо я вкладаю серце в кожне слово,
Чудова є у нас душа
Чудова є у нас душа, І серце вірне дав нам Отче, Та щось у нас непоспіша, І біль і сум іще клекоче. Краса ж душі