Летять віки, пройшли по них народи, Зоставсь лиш спомин – сива ковила; В степу курганом, символом свободи, Утвердилась Роменщина моя. Живе там пам’ять волелюбних скитів,
Позначка: поет
РОМЕНЕ МІЙ
Ромене мій – моя маленька рідна Україно! Каштаноооко так дзвениш поміж черлених горобин. Тут скіф мечі гострив на сонці у тяжку годину, Тут славу колихають
ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН
ДО 1100- РІЧЧЯ РОМЕН Над Роменом моїм, Оповитим земною красою, Сходить сонце щоранку І життя протіка день у день… Я лишаюсь твоїм Історичним минулим, Сулою,
РОМЕНСЬКІ КАШТАНИ
Білі каштани, роменські бульвари, Кружляють в алеях закохані пари, В парку лунають оркестрів баси, Юності сміх, дзвінкі голоси. Приспів: Рідний Ромен, рідне місто моє, Серцем
СЛАВСЯ, РОМЕН
Ти стоїш величаво над Сулою на кручі, Рідне місто моє, сивиною покрите. Твою славу вінчають твої землі родючі, І народ наш у праці хвалу воздає!
РОЗКВІТАЙ, РОМЕН, РОЗКВІТАЙ
РОМЕН-ЦВІТ На ромені погадаю, Чи кохання є, чи ні. Доля все розподіляє, Та чи випаде мені? Відриваю пелюстки – Любить чи не любить… Так було