(Роздуми над життям і творчістю Миколи САМОХІНА до річниці його відходження за межу вічності) Як зараз чую притишений, по-чоловічому низького тембру голос: – Я так
Позначка: поет
Великому художнику
(Памяти Н. П. Самохина) На столе тихий отблеск прошедшего лета, А в душе безутешной горит пустота… Там, где муза летала, мечтою согрета, Утешения нет, обитает
Невідомий солдат
Пожовкле листя стелиться до ніг, і осінь в душу стукає грозою, Вернись, солдате, знову на поріг, стекла вже свічка згірклою сльозою… Громи із неба струшують
Приліпко Аліна
Аліна Приліпко. Навчається в 11 класі Пустовійтівської загальноосвітньої школи I – III ступенів імені Петра Калнишевського Роменської районної ради Сумської області. Народилася 09. 04. 1992
З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬОТУ
З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬОТУ Летять журавлі, курличуть, На крилах весну нам несуть. До себе вони мене кличуть, Бо, може, життя в тому суть: Щоб, часом,
Оглянись и осмысли…
Оглянись и осмысли… Все не спишешь судьбой! Мы порою не искренни даже сами с собой… Делим хлеб, с кем не следует, шлем улыбки врагам, Обстоятельства