До чобіт липне листя опале. Плащ старенький до кістки промок. І коли б ми листів не читали, То поштар не ходив би й не мок.
Позначка: Петро Танчик
Зима
На морозі сонце грає, Під ногами аж рипить, Вітер вії завіває, Сипле в очі і сліпить. А малеча із санками То на гору, то з
Туга
Коли зацвітає весна біля хати, На мене находить печалі пітьма, Не хочеться вірить, не хочеться знати Що рідної неньки й татуся нема. Не хочеться вірить,
Пам’ятай
По тобі ніхто не стане плакать, Навіть пес сховається в нору, Досить дня про все перебалакать Та забити цвяхами труну. Понесуть на цвинтар чужі люди,
Не питай
Не питайте жінку: “Скільки літ?” Краще запитайте: “Скільки зим Поморозило надії цвіт Та життя розвіяло, як дим?” Замітає хуртовина слід, Паморозь лягає на виски. Запитайте
Карти
Чародійна павутина З найтаємніших кутків, Карт розкинутих щуплина Маяки з усіх віків. Черві, хресті, бубі, віні, Шістки, сімки, королі. Ваші душі, ваші тіні, Ваші дії