Верби Місяць небо зорями Першими уткав. Я стояв під вербами І тебе чекав. Вітерець між вітами Тихо шелестів, Думами барвистими Я тебе хотів. Вже давно
Позначка: Петро Танчик
Афоризми
Страх супроводжує людину тільки до початку дій. Одна частина жінок невірними буває із цікавості, друга – із помсти. Інших частин просто не буває. Хто хоче
ЗВЕРНЕННЯ
Я хочу пишатися містом своїм, Бо це є лице і приватний наш дім. Щоб змогла була завжди в радість піти, Та дні вихідні для душі
Соловки
Жах душі переселенський Мук пекельних Соловки Монастир преображенський Кровоточить у віки Зверх диявольська утроба За плюндрованих сердець Сущий ад землі та неба Міліонних душ кінець
Пізнє щастя
Пізнє щастя. Осінь дерева розділа. Вітер у кронах шумить. Від неприкритого тіла Серце від болю щемить Морось холодна покрила. Землю і жовті листки. Сум у
Моя бабуся
Моя бабуся Гнилий сарай, мітла та ступа Старенька хата край села. І трав цілющих ціла купа Так пращурка моя жила. Заходиш, піч, одна кімната Без