Вінок ронделів 1. Рихтує осінь акварелі, Вітри зривають лист в гербарій, Дощ крапа. Випив день ліхтар і Пряде душа з віршів кужелю. У що зав’ю?
Позначка: перемога
Я – українець!
Хто я? Якщо коротко: українець. За трудовим походженням – син селянина-бідняка. За фахом – учитель російської мови й літератури. За світоглядом – інтернаціоналіст… За офіційними
Шахеди. Ніч. Прощаю і люблю…
Шахеди. Ніч. Прощаю і люблю… Я – дух у дусі найсвітліших містик. Хоч світло , мов столітнє інтерв’ю, раз пО раз мре в найцікавішім місці,
Ти памʼятаєш, як це – жити без війни?
Ти памʼятаєш, як це – жити без війни? Чекати сонця схід… А не відбій тривоги( Цей гул сирен в потилиці дзвенить, Ми зупинились тут, на
Чого чекаєш, світе?
Стальні серця сьогодні в українців. І нерви також, світе, запевняю. Ти бачиш все, але мовчиш, мовчиш! Чого ти, світе, ну скажи, чекаєш? Чого чекаєш, світе,
Під кутом
Спиває павутинка млосний ром – позавіконна осені предтеча. Останні дні відчалять, мов пором, який чекав терпляче літа втечі. А календар підсвічує шляхи, куди тримати курс