Ти памʼятаєш, як це – жити без війни? Чекати сонця схід… А не відбій тривоги( Цей гул сирен в потилиці дзвенить, Ми зупинились тут, на
Позначка: перемога
Чого чекаєш, світе?
Стальні серця сьогодні в українців. І нерви також, світе, запевняю. Ти бачиш все, але мовчиш, мовчиш! Чого ти, світе, ну скажи, чекаєш? Чого чекаєш, світе,
Під кутом
Спиває павутинка млосний ром – позавіконна осені предтеча. Останні дні відчалять, мов пором, який чекав терпляче літа втечі. А календар підсвічує шляхи, куди тримати курс
То сиві дощі дріботять по шосе і полями
Бійцям Сумського 27-го артилерійського полку, які загинули в результаті обстрілу зі сторони Росії на початку вересня 2014 р. То сиві дощі дріботять по шосе і
Простий паркан, нестругані дошки
Думка, висока, як дерево, підхоплює світлий тон. (Пауль Целан, переклав Петро Рихло) Простий паркан, нестругані дошки. Ясенелистий клен послабив руки. Ще лист пожадний в рості,
Мамо, привіт
Мамо, привіт, я вже…дома,- Крізь сльози були ці слова. -Далека дорога і втома, І радість, й печаль обійма. Привіт, моя ненька, я вдома На рідній