Промайнули літа, ніби клин журавлиний по осені. І несе течія незбагненно, невпинно кудись. Ми йдемо по стерні ноженятами босими, А душа, як той птах квилить:

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Промайнули літа, ніби клин журавлиний по осені. І несе течія незбагненно, невпинно кудись. Ми йдемо по стерні ноженятами босими, А душа, як той птах квилить:
Серпневий ранок, дякую тобі, За ніч, що тихо перейшла в світанок, За сни дитячі ніжно-голубі, За місяць ясний, що сховавсь за ґа́нок. О, Серпень, шлю
Ти знаєш, мамо, як болить душа, І сльози ллють з очей безперестанку. Коло усе не варте і гроша, А люди гинуть з вечора й до
Своє ім’я я не любила з роду, Та друзі запевняють мене знов – Ім’я моє – це гілка родоводу, Тому знайомтесь, звуть мене – Любов.
Чотири роки…Тридцять чотири тисячі годин…Від Москви до Берліна – дві тисячі шістдесят кілометрів. Мільйони загиблих, не народжені діти, вдови, сироти… Така ціна перемоги у війні
” Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…” Наша команда не спить. Вправно плетуть вони черевиченьки. Ниє в них спина й болить. Хтось там вправніший – снує швидше