Відповідаю на ваші питання: що таке подвійний рондель, яка його схема? Така форма як подвійний рондель належить поету, члену НСПУ голові Асоціації ронделістів України Миколі
Позначка: Людмила Ромен
Осінні акварелі
Вінок ронделів 1. Рихтує осінь акварелі, Вітри зривають лист в гербарій, Дощ крапа. Випив день ліхтар і Пряде душа з віршів кужелю. У що зав’ю?
Я – українець!
Хто я? Якщо коротко: українець. За трудовим походженням – син селянина-бідняка. За фахом – учитель російської мови й літератури. За світоглядом – інтернаціоналіст… За офіційними
Автограф поета на Сулі…
Мале коло ронделів 110 річниці з дня народження Йосипа Дудки присвячується… А легковій пряде ронделі, поки засне в траві густій.* 1. Ронделя явлення нам Дудківським
О величавий, древній мій Ромене!
Диптих ронделів 1. Стала я твоїм іменням, голосом, Річкою, що зветься днесь – Малий Ромен. Збіглися ромашки до твоїх знамен, День лоскоче Сонце житнім колосом.
Чорно-біла. Четверта…
Чорно-біла, подерта весна… Між руїн чорні сни прикордоння. Спопелів фіолет на бузку, Ну а білий – в пастельнім тумані. Чим спинити орду? – навісна. Хмаровиння,
Відтінки медоквіту
ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ АЛЬМАНАХУ РОНДЕЛІСТІВ «ВІДТІНКИ МЕДОКВІТУ» У РОМЕНСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ ІМ. ЙОСИПА ДУДКИ. У Роменській бібліотеці ім. Йосипа Дудки відбулася презентація альманаху поетів-ронделістів Сумщини «Відтінки медоквіту»
За мотивами поезій Анатолія Криловця
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ Анатолія Криловця ЦИКЛ РОНДЕЛІВ * * * Страсну свічку удвох в негоду Захистімо крильми долонь. А. Криловець Я тебе, наче страсную свічку, Між
Життя – нагорода
Розстрілюють краплями цівки дощисті Всі наші гріховні, облудні думки. Зізнаймось: чи маємо душі всі чисті?!. І що нам Голгофа, ГУЛАГ, Соловки?.. Хто роду від роду
Білим болем квітнуть вдови…
Скрізь весна. Та не в Бахмуті: Чорно, димно… Життя – стерто. Вої – в молитви закуті, В вічі заглядають смерті. Пух летить з пісень тополі,
Образи, обрАзи, образИ
Друзі та шанувальники моєї творчості! КНИГА – СЮРПРИЗ ЧЕКАЄ НА ВАС , НА ВАШІ ЗАМОВЛЕННЯ! Експериментальна збірка ТАВТОГРАМ «Образи, обрАзи, образИ» ВЖЕ ВИЙШЛА у сумському
Столиця
Свистіли столицею снаряди. Столицю струснуло. Спалахи сліпили Сонце. Сонце сипало сіллю. Сховку!.. Сльозою-сльотою сурмив світанок. Скрикують сполохані сни. Спечені скалки скла сповзають, сипляться страхом смерти.