По селах України, які у 1932-1933 роках не виконували норми хлібоздачі, вивішувалися «чорні дошки». I. Під Ромнами, із вітрами Чорна вісточка, як ніч: “По Вкраїні
Позначка: голодомор
Сіль землі. Лука Ляшенко.
Інколи, за привитим комплексом меншовартості, ми, українці, недооцінюємо себе і свою націю. Так довго нас відривали від роду, землі, своєї ба́тьківщини, аби викорінити тисячоліттями зрощене
Чом дійсність, люди, в нас така?
Чом дійсність, люди, в нас така? Боюсь, до “ручки” дожилися, До краю прірви підійшли- У двадцять першому столітті Бідують люди на землі. На тій землі
У пам’ять про голодомор селян
Мультимедіа твірим-реквієм Цвіте-квітне вона біло… Рука матінки тремтіло подає її до рóтка, грони ті такі солодкі. Цвітом білим, ніби медом, – дати голоду потребу. З
ВІЧНА СВЯТИНЯ
Лише чотири букви в цьому слові, Та зміст його в усі часи святий, Це слово, мов картина веселкова, Її орнамент спрагло-золотий. У слові цім століття
Біля цвинтарів поставте хрести
Біля цвинтарів поставте хрести Чом чорні хрести оповили країну. Несуть в собі сум і печаль, Стоять край доріг у негожу годину І в ясну годину,