Свята вулиць були у Ромні За часів радянської влади. Проте не прижились вони, ні! Як це свято храму, громади. Готувались до нього усі (Підняли людей
Автор: Admin
Моя Сумщина
Посульський край! Моя Сумщина – Легенда партизана Ковпака! Нехай про тебе пісня лине – Хвацька, весела, запальна, дзвінка. Привіт тобі, моя Сумщино, Від тисячолітнього Ромна.
Під блакитним небосхилом
Під блакитним небосхилом Сяють золотом поля, Льється пісня солов їна – Рідний край, моя земля! Червоніється калина, Ясним полум ям горить, Вітерець шепоче з гаєм,
Небесный конь
Зашумели буйны ветры, И с небес стрела летит, Разошлись земные недра – Пламя жаркое горит. Топнул кованым копытом – Всколыхнулася Земля, Захлебнулися волною Океаны и
Купальская ночь.
Души порывы и желанья, Надежда, вера, ожиданье, Стремленья, светлые мечты… Как будто кто-то с высоты Лукаво тешится над нами, Играет, словно шторм с волнами. Об
Сказка о Курочке Рябе и золотом яйце
I Жили на свете старик со старухой. В старости стало хозяйство с прорухой. Курочку Рябу имели в клети. Больше в хозяйстве шаром покати. Бабушка курицу
Притчи-эпиграммы про маленькие драмы
Два петуха дрались за зерна. Дрались решительно, упорно. Пока они решали споры, Мышь унесла те зерна в нору. Клялся волк овец не красть, Широко разинув
Космическая эра
Космическая эра Чуть приоткрывши тайны мирозданья, Не прекратил свои исканья человек. И накопивши практические знания, Направил в космос мыслей своих бег. Он начал эру космических
ДОЛЯ
Рано ми вмієм любити, Пізно – любов шанувати. М. Луків Різні долі бувають, а дісталась нещасна: в юнака закохалась щиро дівчина красна. Закохалася ніжно, так
БУР’ЯНИ
Розцвіла на клумбі квітка пізньої весни. Стали квітку забивати кляті бур’яни. Просить квітка:”Перестраньте! не губіть, молю! Та хіба ж у вас немає крапельки жалю? Що
ДУМА ПРО УКРАЇНУ
Моя Вкраїно, з рушників хрещатим цвітом, у тім вінку, з любистку, маку й васильків, ти пахнеш чебрецем, і м’ятою, і житом і плачеш дзвонами крізь
ІЗ ХЛІБОМ І СІЛЛЮ
В народу мого працьовитії руки, а доля, повірте, сумна. Пишайтеся, діти, пишайтеся, внуки, бо, зрештою, наша вона. Не зможе ніякий народ козарлюгів, як в нашому