Вася Кучеренко закінчив спеціальне училище і за призначенням приїхав у село Розлоге на посаду завідуючого клубом. Радо зустрів його голова сільськї Ради Остап Карпович Товчигречка.
– Так-так, допомогла критика, – розглядаючи призначення, задоволено усміхнувся він. – Недарма я на нарадах і сесіях ставив питання руба: дайте нам кадри, а ми вам культуру покажемо!.. Жонатий?
– Та ні ще не встиг.
– Прекрасно, прекрасно, Жонатому, скажу тобі, важко на цій посаді утриматися. А на чому граєш?
– На баяні.
– Це вже гірше. У нас в клубі одна балалайка.
– Можна купити й баяна.
– Отакі гроші на музику?!
–Нічого. Ми поки що самодіяльність організуємо. Декорації і реквізит, напевно ж, є?
– Чого нема, того нема, Минулого року декорації списали, бо миші геть чисто їх поточили, одне рем’я залишилось.
– І це згодом можна поповнити, – не падав духом Василь. – Шашечно-шахові турніри влаштуємо
– Це діло простіше, хай з дому несуть, що в кого є, і дуйте! Покладайся більше на ентузіазм. А тепер іди в клуб і приступай до роботи, а дідові Ониськові, нашому завклубові, скжи, хай іде додому.
Треба сказати, що Василя Кучеренка ця розмова хоч і не дуже втішила, а проте й не надто засмутила. Все, мовляв, згодом налагодиться, вирішив він і за кілька днів побував на фермах, серед механізаторів, домовився з молоддю про самодіяльність. Проте, коли одного разу вже мали розпочатись репетиції, його викликав Остап Карпович в сільраду.
– Тут така справа. – сказав він. – Від сільської Ради ми тебе рекомендували у члени пенсійної комісії. Доведеться йти на засідання комісії.
Іншого разу, коли повинні були готувати концертну програму, завідуючому клубом доручили збирати у колгоспників лишки яєць.
Коли закінчилася яєшнева компанія, Вася знову отримав важливе завдання – переписувати у населення худобу. Довелося ходити по дворах і рахувати курей, гусей, качок, індиків, свиней, кіз, телят і корів.
Потім послали Васю в район на триденний збір протипожежної охорони. Остап Карпович пояснив йому:
– – Мистецтвом гасіння пожежі повинен володіти кожний. Ми тебе рекомендували позаштатним пожежінспектором.
Після того Кучеренка направили на кущовий семінар виховательк дитячих ясел.
– А я тут при чому? – ошелешено закліпав очима завідуючий клубом.
– Поки виховательки у районі будуть радитись, потримаєш коней, бо гарячі дуже.
А коли настало літо, дали для обробітку ділянку картоплі, ланку буряків і гін кукурудзи.
Не витримав Вася Кучеренко. Загорнув у чумацьку свитку козацькі штани, узяв балалайку, прийшов до Остапа Крповича та й говорить:
– Нате ваш реквзіт і бувайте здорові
– Чому ж так? – пошкодував голова. – Не все в нас на високому рівні, але можна було на ентузіазмі взяти.
– Беріть уже на своєму ентузіазмі, а я прихилюсь туди де матеріальна база є.
І подався в інше село. А Остап Карпович потому покликав виконавця і наказав:
– Сходи-но до діда Ониська та передай йому: хай у клуб на роботу виходить.