Народився 3 березня 1950 року у м. Ромені в сім`ї робітників. Батько був із старовинного козачого роду, засновником якого був Степан Стрільченко, котрий під час буття при владі гетьмана Богдана Хмельницького переселився з Черкащини у Роменський край, мати також із козачого роду Полонських та Шкуратів.
У 1965 році закінчив Процівську восьмирічну школу у м. Ромені.
У 1969 році закінчив Цілиноградський будівельний технікум (зараз м. Астана Казахстан).
У 1980 році закінчив юридичний факультет Казанського держуніверситету Республіки Татарстан.
Два роки відслужив у лавах Радянської Армії в стратегічних ракетних військах.
3 1971 року по 1979 рік брав участь у будівництві Камського автозаводу в м. Набережні Човни в Татарстані, був на господарських та профспілкових посадах.
З 1979 року проживає з сім’єю в м. Ромен.
Працював виконробом в МКДСО – 6, начальником будівельної дільниці у БМУ „Ромнипромбуд”, якою побудовано 18 будинків у м. Ромені, у тому числі перші дев’ятиповерхівки, вперше у Ромнах запровадив декоративну, Липецьку цегляну кладку на будівництві будинків.
Працював помічником прокурора м. Ромену, адвокатом, директором спільного підприємства, Роменським міським головою, правозахисник.
Бере активну участь у громадському житті міста. У 1989 році створив Фонд культури „Ромни-900” , який відстояв і зберіг від вивезення на острів Хортицю Церкви, побудованої у с. Пустовійтівці останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським.
У 1995 році був автором ідеї і брав участь у створенні Роменського клубу Виборців, який був тривалі роки єдиною потужною опозиційною організацією до місцевої влади.
Будучи міським головою, у 2000 році побудував у Роменському парку новий фонтан, установив пам’ятник свині, провів Перший всеукраїнський фестиваль гумору – любителів сала, провів археологічні розкопки в трьох експедиціях, офіційно встановив вік міста 1100 років, місто Ромен вступило в Асоціацію міст України, стало суб’єктом міжнародних відносин і побратимом м. Лонгв`ю в штаті Техас у США, учасником міжнародної програми „Партнерство громад”, вперше в Україні перевів до комунальної власності громади міста всі комунальні та державні котельні міста, реформував теплопостачальну інфраструктуру, створив два теплопостачальних комунальних підприємства, не маючи фонду розвитку міста побудував нову котельню на території консервного заводу, було створене комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації”, вперше в Україні була узаконена вулична торгівля, створені торгівельні зони та два комунальних торгівельних підприємства, було відроджено роботу Роменського м’ясокомбінату та Роменського пивзаводу, є автором Статуту м. Ромен, всі працівники культури та держслужбовці були з урізаних зарплат переведені на повну оплату праці, відремонтовано будинок культури, відроджено Роменський народний хор, забрано у комунальну власність міста бібліотеку заводу АТС, яка стала потім базою для відродження Роменської районної бібліотеки.
Щиро вірить у великий потенціал і велике майбутнє міста Ромену, відстоює ідеї відродження Роменського Іллінського ярмарку, організації і проведення гумористичних фестивалів у місті, перетворення усього міста в історико-архітектурний заповідник, створення у місті і прилеглому регіоні вільної економічної зони, затвердження міськрайонної програми розвитку туризму, перетворення приміщення колишнього духовного училища по вул. Щучки в Регіональний духовно-культурний центр. Спеціально літературною діяльністю не займається, є поетичним аматором, вірші пише лише тоді, коли вони приходять самі.
Віктор Клейніх
