В центрі міста біля стадіону,
Де запах квітів забиває дух,
Де не стиха дзвінкий дитячий гомін,
Де завжди стрінеш зміну молоду.
Алею Слави тут відкрили гучно
В день Перемоги – за пролиту кров.
І як сказали ветерани влучно,-
Це їхня гордість, молодість,любов.
А тих, хто дивиться на нас з портретів,
(Вціліли декотрі Герої з них),
Що визволяли місто в сорок третім
Та Україну, вже нема в живих.
Та їх діла живуть повік в народі,
І пам’ять залишилась назавжди.
Вони ввійшли у вічність вже відтоді,
Коли Героями прийшли сюди.
Приходять люди на священне місце,
Щоб поклонитись мертвим і живим.
Тихенько хлипає прадавнє місто,
Умите, прибране і променисте.
Дають жінки волю сльозам гірким.
Проходять воїни військовим маршем
Алеї Слави почесті віддать.
Оркестр бентежить молодих і старших
І прославляє героїчну рать.